«Ми не проти колгоспу, тільки не в нашому селі…»

У приміщенні Олександрійської дитячої музичної школи відбулися громадські слухання з обговорення пропозиції голови Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо перспективного плану формування територій громад. Такою була офіційна назва проекту, підготовленого областю і доведеного до виконання олександрійській громаді у розрізі широко обговорюваної ось уже два роки ідеї децентралізації влади. Що ж конкретно стояло за цим офіціозом?

У громадських слуханнях взяли участь 430 жителів міста. Згідно з чинним законодавством, цього виявилося достатньо для проведення зборів, отож міський голова Степан Цапюк, спочатку виконавши всі процедурні вимоги, пояснив присутнім суть предмета слухання. А вона полягала у тому, щоб створити Олександрійську об’єднану територіальну громаду шляхом приєднання до міста 43 сільських населених пунктів Олександрійського району (або 15 територіальних громад). Саме це і пропонувалося підтримати представникам громади, які зібралися на слухання. Всього ж на території нашого району КОДА запропонувала утворити, крім Олександрійської, ще дві об’єднані громади значно менших розмірів – Новопразьку та Червонокам’янську, до яких приєднати всього по декілька сіл.
Доповідь міського голови була доволі тривалою. Степан Цапюк спершу пояснив, що олександрійське адміністративне новоутворення область хоче бачити таким: місто Олександрія, селища Олександрійське (колишнє Димитрове), Пантаївка, Приютівка, села Звенигородка, Головківка, Андріївка, Костянтинівка, Войнівка, Косівка, Ізмайлівка, Бандурівка, Комінтерн, Лікарівка, Недогарки, Протопопівка з їхніми сільрадами та іншими селами, що входять у дані громади. За його словами, ніякого обґрунтування такого об’єднання авторами пропозиції міській владі надано не було. Більше того, проект не було навіть доведено олександрійцям в установленому порядку: про нього стало відомо лише з сайту Кіровоградської обласної ради, де повідомлялося, що він розглядатиметься облрадою 20 травня цього року. Таким чином, вважає міський голова, запропонованим проектом було порушено ряд вимог законодавства, серед яких головна – добровільність об’єднання. Так, згідно зі статтями 4-7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», процедура передбачає ініціювання добровільного об’єднання, вивчення та обговорення пропозицій, прийняття рішення радою, створення робочої групи, громадські обговорення протягом 60 днів, і тільки після цього пропозиції подаються на розгляд облдержадміністрації. У нас чомусь вийшло все навпаки: ініціатива виходила саме від обласної влади.
Інший дуже важливий момент – запропонований обласною владою варіант об’єднання не містить жодних економічних розрахунків. Але, за словами доповідача, однозначно зрозуміло, що бюджет міста від цього ніяк не виграє: він просто не «потягне» такого навантаження.
«У той час, коли держава фактично усунулася від фінансування ряду витратних статей, таких як пільгові пасажироперевезення, утримання закладів профтехосвіти, витрати на медицину, переклавши їх на плечі місцевих органів самоврядування, ми навчилися правильно збирати місцеві податки і цим наповнювати бюджет, підтримуючи та розвиваючи власну інфраструктуру, а нам намагаються нав’язати ще чотири десятки сіл району», – сказав доповідач. І провів аналогію даної ситуації з радянським минулим, коли до колгоспу-мільйонера приєднували три занепалих колгоспи для їхньої підтримки, і в результаті отримували чотири відстаючих господарства…
«Ми зовсім не проти децентралізації, це ідея хороша. Наприклад, у Польщі така реформа проведена і дала гарні результати, але вона тривала десять років! А у нас її хочуть провести блискавично і до того ж без будь-яких економічних обґрунтувань», – сказав С.Цапюк. Наостанок він зазначив, що олександрійська територіальна громада і так фактично є об’єднаною, оскільки адміністративно включає в себе, крім Олександрії, селища Олександрійське (колишнє Димитрове), Пантаївку та село Звенигородку, і жителі даних населених пунктів зовсім не проти такої спільноти. Що ж до вищезгаданих сорока додаткових сіл району, то від їхніх громад жодних пропозицій про приєднання не надходило, і це також іде у розріз із принципом добровільності: виходить, що ці села хочуть приєднати до Олександрії, не спитавши згоди їхніх жителів, тобто силоміць.
Доповнюючи міського голову, свої погляди на дану ситуацію виклали також секретар міської ради Олена Богоявленська, перший заступник міського голови Людмила Давиденко, зауваживши зокрема, що бюджет Олександрійського району становить близько 54 мільйонів гривень, тоді як у міському бюджеті видатки на одну тільки галузь сягають 99-ти мільйонів. А це означає, що Олександрія з її трьома існуючими «придатками» є цілком самодостатньою і економічно, й адміністративно.
Після доповіді було надано час для обговорення бажаючими. Цим охоче скористалися громадяни-активісти, і дехто з них не відмовив собі у задоволенні пофілософствувати з трибуни перед чотирма сотнями слухачів на вільні теми. Один із ораторів у своєму спічі зайшов так далеко, що взагалі поставив під сумнів існування олександрійської територіальної громади як такої з юридичної точки зору, оскільки, мовляв, ніяких установчих документів (статуту та інших) вона не має. А тому дані громадські слухання, на його думку, не що інше, як «пустопорожнє зібрання»…
Наступна доповідачка у гарній вишиванці була взагалі щедрою тільки на палкі патріотичні промови, а наостанок забажала ще й почитати такі ж патріотичні вірші про Україну. Але втомлена аудиторія, яка зібралась у залі після закінчення робочого дня, не дозволила їй цього зробити, вимагаючи повернутися від високої лірики до сірої буденності, тобто до предмету обговорення.
Ще одна поважного віку ораторка, педагог-історик за фахом, розмірковуючи про ідею децентралізації влади, навела раптом несподіваний приклад колективізації сільського господарства 30-х років, цитуючи при цьому праці Леніна (чим викликала іронічний смішок у залі) та засуджуючи волюнтаризм Сталіна, який поспіхом і силоміць заганяв людей у колгоспи…
Одним словом, бажаючих виступити перед громадою не бракувало. І якщо підсумувати ті промови, які хоча б приблизно стосувались означеної теми, то всі вони по суті були такими: ми не проти ідеї децентралізації влади і об’єднання громад, вона гарна сама по собі, але конкретно нам – не потрібна, бо «сира» і економічно не обґрунтована.
Отож результат голосування був цілком передбачуваним: 422 голоси проти запропонованого областю об’єднання, за пропозицію не проголосував ніхто, 8 присутніх утрималися.

О.Осауленко