Пам’яті матушки Агафії

5 лютого виповнилося 110 років від дня народження матушки Агафії Дмитрівни Авраменко (1906-1990) – старости Свято-Покровської церкви м. Олександрії у 30-х роках ХХ ст.

Репресована у грудні 1937 р., строк покарання відбувала у В’ятських таборах, повернулася до Олександрії, реабілітована у листопаді 1960 р. Доля цієї простої жінки, яку багато хто в Олександрії знав і називав просто – матушка Агафія або матушка Гаша – зовсім непроста і гідна уваги олександрійців.

Агафія Дмитрівна Авраменко народилася 5 лютого 1906 року в повітовому місті Олександрії Херсонської губернії в бідній багатодітній родині Дмитра і Сінклітікії Авраменків. За спогадами жителів м. Олександрії відомо, що крім Агафії, у її батьків було ще 5 синів і дві доньки. Відомі імена двох старших братів: Сімеона і Миколи і молодшої сестри Олександри. З юних років Агафія була в монастирі (в якому саме, невідомо). Після жовтневої революції 1917 р. багато монастирів було закрито. У цей період в Олександрію повертається декілька послушниць та монахів, у числі яких була і Агафія. Незважаючи на урядову антирелігійну пропаганду, Агафія, як і раніше, залишається віруючою православною людиною, відвідує церковні служби. У 30-х роках ХХ ст. Агафія Дмитрівна Авраменко була головою церковного правління і п’ятидесятки Покровської церкви. У 1936 р. Покровську церкву закрили. Після закриття храму церковні служби здійснювалися на квартирах віруючих, а також за домашньою адресою Агафії Авраменко, яка разом із своєю мамою проживала по вул. Партизанській, 21.

Агафія Авраменко, як голова церковної громади, їздила до Києва і Москви з клопотанням про дозвіл на відкриття Покровської церкви, але дозволу так і не отримала. Коли вона повернулася до Олександрії, Покровську церкву вже зруйнували.

Під час масових репресій 6 грудня 1937 року, разом зі священиком Покровської церкви Дімітрієм Сурмелі Агафія була заарештована. Їм були пред’явлені звинувачення «в тому, що А. Д. Сурмелі і А. Д. Авраменко під виглядом релігійного служіння проводили контрреволюційну агітацію, спрямовану проти виборів у Верховну Раду, тобто у злочині, передбаченому ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР». Крім котрреволюційної діяльності серед жителів м. Олександрії і найближчих колгоспів, Агафії ставили в провину також контрреволюційну діяльність серед школярів міста. Предметом доказу обвинувачення виявився вилучений під час обшуку зошит для малювання учениці 3-ї школи А. Мірошникової, в якому були малюнки на релігійну тематику. Агафія Авраменко і священик Дімітрій Сурмелі перебували під вартою у в’язниці м. Кірова (нинішній Кіровоград). На підставі витягу з протоколу № 23 засідання трійки УНКВС по Миколаївській області (в цей період м.Олександрія входила до складу Миколаївської області) від 8 грудня 1937 року було винесено постанову: «Авраменко Агафію Дмитрівну вислати у виправно-трудовий табір терміном на десять років із заліком попереднього ув’язнення 6.ХІІ.37р.» Дімітрій Сурмелі був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу, вирок над ним був приведений у дію о 24-й годині 27 грудня 1937 року (місце розстрілу і поховання невідомі).

Зі спогадів Іраїди Єго-рівни Коваленко про Агафію Авраменко відомо, що вона працювала в таборі на важких виснажливих роботах на лісоповалі. Через три роки застудилася, в результаті чого осліпла. Незважаючи на сліпоту і хворобу серця, перебувала в таборі. Всього відсиділа 8 років. Після звільнення Агафію Авраменко до себе забрали отець Микола і матушка Євгенія, які жили в Олександрії по вул. Луначарського.

Багато хто з віруючих знали матушку Агафію і згадують розповідь про диво зцілення під час молитви перед “Касперівською” іконою Пресвятої Богородиці у м. Одесі. Отець Микола повіз Агафію в Одесу до відомого лікаря Філатова. Оглянувши очі Агафії, Філатов сказав, що він нічим допомогти вже не зможе, операцію робити занадто пізно. На зворотному шляху з клініки Агафія і о. Микола зайшли в церкву, щоб помолитися (за іншими спогадами, в монастир, у який саме – ніхто не пам’ятає). Під час молебню, приклавшись до “Касперівської” ікони, Агафія прозріла. Подякувавши Господу і Пресвятій Богородиці, вони знову поїхали в клініку до Філатова, щоб засвідчити чудо Божої милості. Коли Агафія підійшла до лікаря, той трохи навіть обурився: чому вони прийшли до нього знову, адже він сказав, що нічим допомогти не зможе. Але Агафія сказала: «Лікарю, так я вже все бачу». Філатов тут же завів її до себе в кабінет і, вказавши на ікони, які знаходилися у нього в кабінеті, сказав: «Говоріть, що ви тут бачите». І Агафія стала перераховувати назви всіх ікон, які були на стіні. Філатов, будучи глибоко віруючою людиною, сказав: «Так, Бог був, є і буде!».

Після чудесного зцілення Агафія проживала в Олександрії, часто відвідувала Покровську церкву на вулиці Партизанській, пекла просфори. Багато віруючих приходили, відвідували Агафію, коли вона хворіла. Незважаючи на свій стан, матушка Агафія всім надавала допомогу добрими порадами в час скорботи, зі своєї бібліотеки давала читати духовну літературу.

Померла Агафія Дмитрівна Авраменко 27 березня 1990 р., похована на Олександрійському центральному цвинтарі.

Ольга Божко, краєзнавець