Про “олександрійський коровай” і продовольчу безпеку

На Олександрійщині  у розпалі збирання урожаю. Не помітити цей факт важко: колосистими полями снують комбайни, а великими шосейними і грунтовими просілковими дорогами на хлібоприймальні пункти одна за одною мчать великотонажні вантажівки з причепами. У центральних ЗМІ вже прозвучали багатообіцяючі прогнози: в Україні нинішнього сезону очікується збір зернових культур у обсязі приблизно 60 мільйонів тонн. А який стан справ у цьому напрямку в аграріїв нашого краю –  про це ми запитали у начальника управління агропромислового розвитку Олександрійської райдержадміністрації Олександра Ткаченка.

– У землеробів нашого району жнива теж у зеніті: на сьогодні зібрано майже 45 відсотків ранніх зернових, урожайність складає 35,3 центнерів з гектара. Основний хліб – озима пшениця – зібрана на площі 39% при середній урожайності 39,5 ц/га. Наближається до завершення збирання озимого ячменю: ця культура зібрана на площі 98 відсотках, середня урожайність – 35 центнерів з гектара. Крім того, збираємо горох – майже на 80 відсотках площ воржай вже зібрано, врожайність 21,8 ц/га. Розпочато збирання ярого ячменю, зібрано майже 20% цієї культури, поки що у межах урожайності 28 центнерів з гектара. Йде збір і озимого ріпаку (майже 80% площ при середній урожайності 18 з половиною центнерів з гектара). Правда, погодні умови не дають на повну потужність проводити жнива ранніх зернових та зернобобових культур. Але є сподівання, що район вчасно, як завжди, збере ці культури.

Якщо провести порівняння, то в районі показники майже на рівні обласних: зараз на Кіровоградщині в цілому зібрано 42% ранніх зернових, також майже 90% намолочено озимого ячменю. Середня урожайність складає зернових 32,1. Зокрема, озимого ячменю – 30, ярого ячменю – 26, гороху – 20,5, ріпаку – 19,6 центнерів з гектара. Проаналізувавши, бачимо, що Олександрійщина не відстає від обласних показників і як завжди, входить до першої трійки лідерів серед  районів області.

Кор.: – А якщо порівнювати з минулорічними показниками?

– Минулого року ми отримали майже 300 тис. тонн зернових (разом з кукурудзою) – це 10 відсотків «короваю Кіровоградщини» (область намолотила 3 мільйони зернових). Поки повністю не закінчено збирання урожаю, говорити про порівняння важко: це розмова  для наступних випусків вашої газети, тому що погодні умови, які ми мали восени минулого року і спостерігаємо у цьому році, викликають багато запитань. Деякі площі пшениці, наприклад, дають і 50, і більше центнерів, а інші – ледве за 30 витягують, тому об*єктивну оцінку давати зарано. А якщо говорити про озимий ячмінь, збирання якого вже завершується, то тут вже зараз видно, що результат буде не гірший, ніж минулорічний. Те ж саме можна сказати і про ріпак – великих змін по цих культурах до кінця жнив не відбудеться. От по пшениці, ярому ячменю, гороху – тут ще можливі варіанти: як у бік поліпшення у порівнянні з минулим роком, так і в бік зменшення показників. Але я думаю, що у загальних обсягах зернових внесок Олександрійщини вийде не меншим, а можливо, й більшим  минулорічного. Як, втім, і всі попередні роки – наш внесок завжди був у межах не менше вищезгаданих 10-ти відсотків.

 – Мабуть, таким було завдання держави?

– Зовсім ні: ніхто зараз не доводить ніяких завдань. Просто у нас так склалося роками, виходячи з реального господарювання. Наприклад, у цьому році в Олександрійському районі дещо більші площі засіяні пшеницею, але менше у загальній структурі кукурудзи, ніж минулого року, бо все залежить від сівозмін. Але 50% площ все одно залишається під зерновими культурами. Тобто район не гониться за тим, щоб у структурі переважав, наприклад, соняшник.

– Колись у радянські часи урожай пшениці у 30 центнерів з гектара вважався неабияким, і такі колгоспи ходили у передовиках…

– Справді, аграрії, образно кажучи, трохи навчилися господарювати, і урожайність, менша ніж 40 ц/га, зараз вважається справді замалою: дехто збирає і по 60 центнерів. Це завдяки і сучасній техніці, і агрохімії. Але слід сказати, що не все залежить і від господаря: у одного й того ж фермера на різних площах результати можуть помітно відрізнятися. Багато чого залежить від сортів посівного матеріалу, погодних умов, строків посіву тощо – факторів впливу існує чимало. Але як би там не було, в агротехніці останніми роками спостерігається беззаперечний прогрес.

– Повертаючись до попереднього питання, можна сказати, що таке поняття, як державне замовлення, застаріло?

– Немає зараз ніяких державних замовлень, чи тих же держпланів, як було у давні часи, коли район зобов’язували здати державі визначений наперед обсяг зерна. Зараз кожне господарство залишає собі потрібну кількість урожаю для майбутнього посіву, певний обсяг для власних потреб, а решту продає трейдерам.  Але є таке поняття, як аграрний фонд. Він також бере участь (разом з трейдерами) у закупівлі пшениці й інших культур, щоб держава мала певний продовольчий ресурс. У Кіровоградській області теж є представництва аграрного фонду, елеватори, тобто у нього є всі необхідні потужності для збереження необхідної кількості урожаю зарна.

– Що означає все вищесказане у розрізі продовольчої безпеки безпосередньо нашого регіону і якою бачится цінова політика стосовно нового урожаю зернових культур?

– Можу сказати, що навіть при тих попередніх результатах, які нам відомі на сьогодні, вже можна говорити з впевненістю: пшениця є, борошно буде, тому і хліб також буде. І коли обласна влада запевняє, що з хлібом в області все в порядку, то це дійсно так. Адже те, що вирощено для потреб області, нікуди не вивезене, тут  зберігається,  і для цього є всі технічні й організаційні умови. А от про цінову політику говорити не будемо, бо вона залежить зовсім не від аграріїв, а від стану ринку попиту на їхню продукцію і ще від багатьох інших економічних чинників.

Прим.ред.: ситуація стосовно обсягів зібраного урожаю змінюється щоденно і щогодинно – жнива тривають.

О.Наріжний