«Світ іграшок» 12-річної майстрині: перша виставка Олександри

12-річна Олександра живе у селищі Олександрійському з мамою, бабусею та молодшою сестричкою Настею. Вони приїхали сюди з Харкова три роки тому. Олександра – творча натура, пробувала багато різних занять — від гімнастики до гри на фортепіано. Дівчинка ліпить з глини, вишиває, займалася бісероплетінням, малює, навчається у музичній школі. А в Олександрійському міському музейному центрі наразі експонуються її роботи – в’язані гачком іграшки аміґурумі. Це перша виставка Олександри Охріменко, вона називається «Світ іграшок».

Аміґурумі дівчинка почала робити усього 9 місяців тому. І за короткий термін часу досягла неабиякої майстерності – у її ляльок рухомі голови, руки й ноги.
«Раніше я плела з резинок, але зрозуміла, що це невигідно – матеріали дорогі, а виріб недовговічний, – розповіла Олександра. – Одного разу побачила відео в інтернеті, як виготовити ляльку в техніці аміґурумі. Вони теж в’яжуться гачком, як і мої попередні вироби з резинок. Першою зв’язала ляльку для сестрички, але вона до сьогодні дожила в не дуже гарному стані: у неї відпадає голова. Насті лялька так сподобалася, що вона всюди ходила з нею.
Для того, аби зробити таку іграшку, потрібні нитки, гачок, наповнювач – холлофайбер. А ще – очі. Іноді я їх вишиваю, а частіше купую готові – пластикові цвяшки».
Спочатку Олександра в’язала з простих дешевих ниток, які купувала в Олександрії, а потім перейшла на більш якісні напівбавовняні – їх замовляють через інтернет, розповіла мама дівчинки Світлана Охріменко.
Аміґурумі — японське мистецтво в’язання на спицях або гачком маленьких м’яких звірят та людиноподібних істот. Це найчастіше симпатичні тварини (ведмедики, зайчики, кішечки, собачки й ін.), чоловічки, але це можуть бути і неживі об’єкти, наділені людськими властивостями, наприклад, кекси, капелюхи, сумочки та ін.
На виставці спочатку було представлено 24 іграшки. Але ще одну – дракона Беззубика, одного з головних персонажів анімаційного фільму «Як приборкати дракона» – Олександра доробила перед самим відкриттям, принесла з собою і теж поставила до інших. Взагалі виробів у неї набагато більше, вони намагалися підрахувати разом з мамою, але збилися – і сестричці Олександра багато зв’язала (Беззубика у тому числі), і подругам дарувала. Вона щедро дарує свої милі іграшки, проте мріє про свій інтернет-магазин виробів ручної роботи. «Перш ніж відкривати магазин, треба подарувати всім рідним, щоб вистачило надовго», – вважає юна майстриня. Але є у неї улюблена лялька Фіалка, з якою Олександра не розлучається. Для того, щоб її створити, дівчинка використала багато технік, до того ж, її улюблений колір – фіолетовий.

Маленьку іграшку Олександра в’яже за день, ляльок побільше – за 2-3 дні, буває, процес затягується, коли немає потрібних матеріалів – дроту для каркасу, приміром. На першу ляльку пішов тиждень, стільки ж часу витрачається і на вироби зі складними деталями. Найбільша в’язана Олександрою лялька до 40 сантиметрів висотою.
Перша виставка і перший публічний виступ – неабиякий привід для хвилювання, але зрештою Олександра розповіла про своє захоплення настільки цікаво, що другокласники ліцею №10, які завітали 31 травня на відкриття виставки до Олександрійського міського музейного центру, слухали уважно, реагували активно, а коли їм дозволили роздивитися іграшки поближче, то вчительське «Тільки руками не чіпати» залишилося непочутим, і всі експонати вмить опинилися у руках допитливих школярів. Певно, того дня Олександра відкрила у собі ще принаймні два таланти – публічно виступати і тримати аудиторію.
«Олександру ми знайшли завдяки майстрині з Олександрійського Олені Рябченко, яка також створює іграшки і замовляла у дівчинки в’язаний одяг для власних ляльок. Вона надіслала фото її робіт, і ми відразу зрозуміли: треба зробити виставку, щоб ці іграшки побачили жителі міста. У кожному творінні – ніжність, посмішка і справжнє мистецтво маленьких форм, – говорить завідувачка просвітницького відділу Олександрійського міського музейного центру ім. А.Худякової Юлія Радченко. – Ми попросили Олександру зробити більше іграшок для виставки, і вона радо відгукнулася. Щиро бажаємо дівчинці здійснити свою мрію, відкрити магазин і продовжувати створювати гарні іграшки та дарувати людям радість».
Підтримати Олександру прийшли мама, бабуся і 7-річна сестричка Настя, яка принесла зв’язані Олександрою підвіски (брелочки) і поклала їх до експозиції. Обидві дівчинки навчаються онлайн у харківській школі.
«Вона не розлучається з гачком та нитками, – сказала Настя про старшу сестричку. – Навіть у музичну школу бере їх із собою, в’яже на перервах. Вдома у будь-яку вільну хвилину також в’яже. А в школі Олександра – відмінниця».
Кожна з в’язаних іграшок Олександри має свій настрій, характер і казкову історію. Її роботи сповнені тепла, ніжності й фантазії. Двох однакових серед них немає за винятком ляльок-близнюків.
Виставка «Світ іграшок» доступна до перегляду у другому корпусі Олександрійського міського музейного центру впродовж місяця. Вона — частина проєкту “Творчість під час війни”, який доводить: навіть у непрості часи діти України продовжують творити, надихати та мріяти.

Олена Карпачова