Не втрачати надії: як діяти рідним полонених та зниклих безвісти

24 лютого – Національний день молитви. Третя річниця повномасштабного вторгнення. За минулі три роки Небо чуло від українців щирих слізних молитов, мабуть, більше, ніж за попередніх 50 років. Звичайно, найсильніші, сповнені віри і надії молитви матерів, дружин, сестер, доньок лунають сьогодні за тих, хто на передовій, хто у полоні, зниклий безвісти.

«7 грудня 2022 року мій син пішов служити добровольцем. 27 грудня моя дитина зникла при виконанні бойових дій у Бахмуті. З тих пір куди я не звертаюся, не можу знайти про нього жодної інформації. Командир військової частини говорить: 90 відсотків, що він у полоні. Можу я як мама хоч щось дізнатися? Вже тертій рік не знаходжу собі місця»… «З військової частини вибили акт розслідування, а грошове забезпечення отримали лише через п’ять місяців. Зверталися зі скаргами до Міністерства оборони, уповноваженого з прав людини, на запити з ТЦК військова частина абсолютно не реагує»… «Чоловік зник 29 липня. 16 серпня я відправила всі документи, а відповідь прийшла 20 листопада»… За якими критеріями формуються списки на обмін військовополоненими? Чи може відмовляти військова частина у видачі акту розслідування? Хто шукає безвісти зниклих? Чому до списків на обмін вносяться тільки ті, хто у полоні, а зниклих безвісти ні. На ці та інші питання відповідали фахівці Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Південного регіонального центру на виїзному засіданні, що відбулося 14 лютого в Олександрійській дитячій музичній школі.
Із сім’ями військовополонених та зниклих безвісти з Олександрійської, Петрівської, Новопразької та Приютівської громад зустрілися: керівник центру Координаційного штабу Інна Турова та начальник юридичного відділу Вадим Жепало, Тарас Тарасенко – заступник начальника слідчого управління ГУ НПУ в Кіровоградській області, Ольга Коріненко – начальник Олександріської РВА, Вікторія Косяк – секретар Олександрійської міської ради, Олена Назаренко – начальник управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради, Тетяна Іванченко – головний спеціаліст РТЦК та інші співробітники виконавчих органів рад, ветеранського хабу, Пенсійного фонду України.

Штаб охоплює увагою Кіровоградську, Миколаївську, Одеську та Херсонську області. Фахівці Координаційного штабу Вадим Жепало та Інна Турова розповіли про процедуру пошуку військових, отримання офіційного статусу військовополоненого та можливості особистого кабінету на сайті штабу, де родичі можуть отримати актуальну інформацію.
Фахівці обговорили процедуру зміни облікової категорії військовослужбовця в разі появи нових відомостей. Вони також розповіли, що значну частину інформації збирають і передають до штабу члени сімей захисників, а також військові, звільнені з полону.
Представники штабу зазначили, що їхнє завдання – допомагати родинам у вирішенні питань, пов’язаних із військово-обліковими документами, запитами до військових частин і отриманням номерів кримінальних проваджень щодо зниклих безвісти. А головне – повернути додому хлопців, які зникли безвісти або потрапили у полон. «Доля кожного з них нам небайдужа, і є певні результати роботи», – зазначили фахівці.
Вадим Жепало поінформував присутніх, як працюють механізми державних органів для повернення бійців з полону. Проведення пошукових заходів відбувається у тісній комунікації з ТЦК СП і військовими частинами та у взаємодії з правоохоронними органами, СБУ й іншими структурами, у тому числі міжнародними, які надають допомогу в поверненні українців з полону.
Зокрема Вадим розповів: «З чого починається наша робота? Після виконання бойового завдання командиру стало невідомо про місце-знаходження бійця. Буває, що просто втрачено зв’язок із захисником, або є попередня інформація, що він загинув чи потрапив у полон. Якщо протягом доби про оборонця немає жодної інформації, командир має направити до ТЦК та СП сповіщення, для того, щоби ТЦК протягом 7 днів повідомив про це рідним захисника, з’явившись додому. Виключно це сповіщення з ТЦК є фактом підтвердження зникнення безвісти або потрапляння у полон захисника. Після цього родина має можливість звернутися безпосередньо до ТЦК і подати заяву про виплату його грошового забезпечення членам сім’ї, які мають на це право, подати заяву щодо отримання документів, які вони вважають за потрібне, з військової частини. Усі звернення, листування з військовими частинами, я вас дуже прошу, здійснюйте тільки через ТЦК, тому що на запитах ТЦК є вихідні номери документів. Приміром, родина з Кіровоградської області тричі зверталася до військової частини, але звідти відповідали, що не отримували звернень. А коли почали посилатися на вихідний номер документа з ТЦК, то запит відразу знайшовся, рідні отримали відповідь та необхідні документи. Якщо відповідь не надійшла, не був наданий акт розслідування, ми завжди можемо перевірити. Особливо це важливо зараз, зі зміною законодавства щодо виплати грошового забезпечення членам сімей загиблих».
У зв’язку з внесенням змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», з 1 лютого сім’ям безвісти зниклих та полонених військовослужбовців виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків.
Тобто, відтепер половина нарахованого грошового забезпечення щомісяця залишається на рахунку у військовій частині, а половину отримують родичі. Кошти, які накопичуються, отримає безпосередньо військовослужбовець після того, як повернеться з полону або як буде знайдений. Логіка наступна: захиснику треба буде багато грошей на лікування й реабілітацію, і накопичена частина грошового забезпечення йому знадобиться. Так виплати будуть розподілені більш справедливо. Це допоможе уникнути ситуацій, коли, наприклад, батько захисника, який не брав участі у вихованні, претендуватиме на частину виплат.
Якщо захисник не повернувся з полону або з’ясувалося, що він загинув, кошти з рахунку будуть розподілені між рідними за діючим порядком права на спадщину.
«Окрім повідомлення до ТЦК, військова частина зобов’язана надати до Генерального штабу ЗСУ донесення, в якому зазначені місце та координати зникнення безвісти захисника, прізвища побратимів, які були разом з ним, їхня доля, – продовжує Вадим Жепало. – У Генштабі створене управління розшукових заходів, які ведуть базу даних «Дельта», куди вноситься інформація про зниклих безвісти – про кожного окремо. У разі, якщо місце зникнення знаходиться на окупованій території, розшукові заходи там не проводяться. Пошукові групи з розвідниками, саперами, технічним обладнанням, дронами працюють лише на деокупованій території. У сірій зоні – тільки за домовленістю з ворогом. Виявлені тіла доставляються до медичних закладів, проводиться експертиза ДНК і встановлюється особа захисника. Тіла загиблих захисників, які залишилися на ворожій території, повертаються під час обміну. Заходи з розшуку загиблих, взятих у полон, і повернення додому тіл та живих людей тривають постійно.
Коли родина отримала сповіщення про зникнення безвісти або потрапляння захисника у полон, необхідно звернутися до поліції, де фіксується цей факт. Сповіщення від ТЦК, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з номером із 17 цифр, за яким можна знайти, де знаходиться кримінальне провадження, якщо воно було, з’ясувати, хто слідчий – всю інформацію можна побачити в особистому кабінеті на сайті штабу. Члени сім’ї здають зразок ДНК, який вноситься до бази даних, і на його основі у подальшому проводяться експертизи.
Щодо того, за якими критеріями формуються списки на обмін військовополоненими, в першу чергу запит іде на тяжкохворих, поранених, жінок і дітей. Інформацію про захворювання отримують від рідних, які вносять її в особистий кабінет, інформацію про поранення – від побратимів. Особистий кабінет є одним із механізмів роботи координаційного штабу для повернення оборонців додому.
Ми не можемо диктувати ворогу свої умови, кого повертати по обміну, для нас усі захисники однакові. Якщо є можливість звільнити людину, ми нею користуємося.
Наше головне завдання – знайти і повернути захисників додому. Для того, щоб це відбулося, ми з вами маємо разом зробити так, щоб у реєстрах була найбільш повна інформація про них. Будь-який обмін в Україні відбувається виключно через Координаційний штаб. Уся інформація про захисників до нас надходить з Генерального штабу, про полонених – з різних джерел, ще допомагає Міжнародний Комітет Червоного Хреста і робоча група ООН з питань насильницьких зникнень.
За період роботи Координаційного штабу Південного регіону було встановлено місцезнаходження тисяч захисників, які значилися зниклими безвісти і про яких не було взагалі жодної інформації. Деякі були визнані загиблими і отримали свідоцтво про смерть, а виявилися живими, і ми їм допомагали поновлювати права громадян. Якщо немає тіла захисника і немає співпадіння ДНК, для нас він живий. І залишається у реєстрі. Величезна кількість хлопців – понад 42% повернених з полону – мали статус зниклих безвісти. Про деяких не було взагалі жодної інформації. Іноді ми маємо інформацію про те, що захисник живий. Але ми не можемо її розголошувати, тому що вона не підтверджена. І до того моменту, поки ми не маємо доказів, аби впевнено заявити, що це саме ця людина, ми не можемо розголошувати інформацію. Для нас важливіше повернути матері сина».
Рідні та близькі безвісти зниклих і військовополонених мали змогу особисто поспілкуватися з фахівцями штабу та отримати вичерпні відповіді на свої запитання.
Координаційний штаб: koordshtab.gov.ua
Гаряча лінія: 0800 200 202. Понеділок-п’ятниця 10.00 – 16.00.
У день, коли в Олександрії пройшла зустріч із фахівцями Координаційного штабу, Україна та рф провели обмін тілами загиблих військових. Україна передала 45 тіл, росія- 757.

Олена Карпачова