Шулики у «Сан-Ремо»

Українську обрядову страву куштували відвідувачі ресторації «Сан-Ремо» в Олександрії 1 серпня, у свято Першого Спасу, в народі – Маковія.
За традицією, цього дня до церкви несуть на освячення маковійничок: букет з чорнобривців, полину, м’яти, любистку, деревію та інших квітів. Обов’язково треба посвятити мак. У народній культурі мак є сильним оберегом, який може врятувати від вроків та всякої напасті.
А шулики – традиційна страва української кухні на Маковія. Побутувала орієнтовно з ХVІ століття на території Середньої Наддніпрянщини. Порізані на невеличкі шматочки пшеничні коржі, залиті медом із розтертим у макітрі маком багато олександрійців пам’ятають як смаколик з дитинства, приготований бабусею в селі.

Команда Олександрійського міського музейного центру та етнопроєкту “Вдома” ретельно взяла на себе роль екскурсоводів-офіціантів. Директорка музейного центру Олена Луценко, засновниця етнографічного проєкту «Вдома» Олена Мітюріна та завідувачка відділу історії Людмила Шевченко одягли фартухи і обслуговували відвідувачів, розповідаючи про рецепт шуликів, місцеві традиції святкування Трьох Спасів у нашому регіоні. Багато інформації можна було знайти за Qr-кодом.
Захід мав благодійну мету, тому апетитним шматочком шуликів зі стаканом свіжого компоту охочих пригощали за донат. Усі виручені кошти – 4300 гривень – передані до Координаційного центру на підтримку Збройних cил України.
Кухарі ресторації «Сан Ремо» вже третій рік готують шулики для гостей свого закладу, розповіла засновниця та директорка ресторації Ірина Дрюченко. Цього разу напекли п’ять кілограмів шуликів за традиційним місцевим рецептом, яким з етнопроєктом «Вдома» поділилася жителька села Головківки Ольга Олексіївна Братченко. «Раніше робили пісні коржі, але ми робимо на молоці, – розповіла вона у документальному фільмі, який зняла Олена Мітюріна. – Свіже кисле молоко, сіль, сода, можна вкинуть яйце, замісити тісто. Смажити коржі на майже сухій сковороді. Запарить мак в макітрі, додати цукру, й терти, допоки не з’явиться біленьке молочко. Коржі порізати або полупати на шматочки, залити тертим солодким маком, додати меду». Григорій, счоловік пані Ольги, додає: «Як лупані коржі – то добріше! Ідеш в дитинстві, бувало, на річку городами, в кожнім городі мак росте, головки з кулак завбільшки. Вирвав голівку, висипав мак у жменю, з’їв і побіг далі. А ще коноплі росли. Конопляне сім’я добре в приманку на рибу додати. Воно навіть лікувальне для кісток, для легень. 20-30 штук з’їси і нормально. І мак так само».

На запитання, чи можна було їсти мак і мед до освячення, Ольга Олексіївна відповіла: «Можна. То яблука не можна до Яблучного Спаса. Особливо тим, в кого малі діти померли. Як мати до Спаса з’їсть, то її дитину на тім світі обідять, яблучка не дадуть».
До речі, у «Сан Ремо» бажаючі могли власноруч розтирати мак дерев’яною ступкою у макітрі. А вищезгаданий документальний фільм також можна було переглянути за Qr-кодом, він доступний на сторінці етнопроєкту «Вдома» у Facebook.
Обрядова страва за старовинним рецептом на Перший Спас користується великим попитом у «Сан Ремо», тим більше, що пригощають охочих за рахунок закладу, це – як данина традиціям. Донати віддають на потреби ЗСУ. Щороку серед відвідувачів багато дітей, цьогоріч це були учні комп’ютерної академії «ШАГ». «Хочеться, аби наші традиції жили і продовжувалися, щоб їх знали і шанували наступні покоління», – говорить Ірина Дрюченко.
Люди приходили сім’ями, з дітьми, у вишиванках. Отже, цьогорічний Маковій запам’ятається їм надовго.

Маковій, або Медовий Спас – перший із трьох Спасів, які відзначали українці. Назву “Маковей” цей день отримав тому, що у цю дату також відбувається вшанування семи Великомучеників Маккавеїв. Освячений у Перший Спас мак зберігали біля образів до весни, а потім розсіювали по місту для врожаю. Сушені ж квіти впліталися дівчатам в коси на Благовіщення.
Другий, або Яблучний Спас, цього року за новим стилем відзначається 6 серпня, в день Преображення Господнього. До цього дня слов’янам було заборонено їсти яблука і готувати з них що-небудь. Після цієї дати і приходу більш холодних днів плоди вважалися готовими для збору. Яблучний Спас – третій літній день, коли прийнято поминати померлих (перші два – Страсний Четвер і Зелені свята). До церкви знову несли святити квіти і мак, яким згодом обсипали себе і будинок. Крім цього, з останніх колосків з поля, що залишалися після жнив, сплітали Спасову Бороду – вінок і несли його разом з квітами і яблуками до церкви.
Обрядовими стравами вважаються печені яблука, пироги з яблуками, узвар і компот. За прикметою, якщо цей день ясний, – зима буде лютою і сніжною, а осінь сухою. Якщо траплявся дощ – осінь буде мокрою, а зима теплою.
Завершується цикл свят Горіховим Спасом, який святкуватиметься 16 серпня. Хлібний, або Горіховий Спас, як і другий Спас, вважається не лише християнським святом. Християни ж його також знають як свято Успіння Пресвятої Богородиці.
В Україні в цей день починали збір горіхів, які вже вважалися зрілими. До того ж, пекли перший хліб нового врожаю. А після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали Полотняним Спасом.
На святковий стіл виставляли м’ясні та рибні страви, горіхи, яблука й мед. Вода в річках і в колодязях, як і на перший Спас, вважалася освяченою. А вже наступного дня слов’яни відзначали настання осені: ходили по домівках, співали колядки, а в церквах святили яблука, мед і горіхи.

Ярослава Волошко