Німий докір з минулого

У той час, коли БАМ добудовувався і заселявся, ПТУ №17 було найпопулярнішою «бурсою» в місті, і у дев’ятиповерховому гуртожитку поряд з ним жили учні і молоді працівники ОЕМЗ, у прибудові до нашого будинку на вулиці Гетьмана Мазепи, 29, відкрився магазин. Новий. У ньому було багато відділів, і ми часто бігали туди просто так, як на екскурсію. Подивитися було на що, а головне – тут працював відділ іграшок. І коли у когось з дворової компанії з’являлася нова скакалка, м’яч або лялька, ми всі точно знали, де це куплено. І всім хотілося такого самого. Але не кожному щастило.

Дорослим, звичайно, також було на що подивитися і що купити. Посуд, канцтовари, галантерея. У магазині був відділ одягу, і коли туди завезли шкіряні пальто кольору вареної згущенки, половина жительок нашого будинку ходили схожими одна на одну. І відділ взуття також був. Ну, ви зрозуміли – мешканці БАМу впізнавали один одного в місті за стилем, продиктованим асортиментом цього магазину. Типового промтоварного магазину свого часу.
А за рогом цієї будівлі, біля четвертого під’їзду нашого будинку, у вічному тіньку із зеленою, вкритою мохом цеглою, було повідано друзям стільки дитячих, а потім і підліткових таємниць та секретів…
У 90-х у магазині «викидували» дефіцит – чоловічі шкарпетки, посуд і багато чого іншого. Тоді все було дефіцитом. Ті, хто вистояв чергу і з боями придбав товари, йшли додому з добутком. Потім відділів у магазині ставало все менше, полиці порожніли. Зрештою магазин зачинили, згодом, судячи з усього, приватизували. У ньому періодично продавалися то автозапчастини, то продукти, то ще щось, але вже не на усій колишній торговій площі.
І ось уже не один десяток років він стоїть зачиненим. Руйнується. Вивіска, яка залишилася бозна з яких часів, говорить, що тут продавала продукти фірма «Інгуша». В інтернеті є інформація, що фірма з такою назвою зареєстрована у Кропивницькому. Поряд з нею у переліку значиться оптова база Туркиневича. Напевно, список дуже старий. Тому що бази вже давно немає.
У реєстрі виставлених на продаж об’єктів нерухомості в Олександрії цього магазину я не знайшла. Тобто, виходить, власник у нього все-таки є, але продавати або ж здавати в оренду не збирається.
В Олександрії є кілька таких покинутих магазинів. У Байдаківському (Жовтневому) мікрорайоні, на вулиці 6-го Грудня за колишнім готелем «Колос». Напевно, є й інші. Їх би відремонтувати і використовувати за призначанням. Було б дуже доречно. У Байдаківському – так точно. А поки що такі приміщення зі слідами минулої епохи – як сумний привіт з колишніх часів, німий докір з минулого і більмо на очах осучасненого міста. Поряд відкриваються «оптовички» і «маркетопти», аптеки і пивні крамниці. Покупцям зручно, і власники приміщень не в накладі. А тут така історія. Дивишся на ці будівлі, і нічого, окрім суму, не відчуваєш. Обурення хіба що – від того, що так не по-господарськи використовуються. А ностальгії немає зовсім. Нізащо не хотілося б повернутися у минуле і заново пережити ті часи.
«Твори добро» написано на стіні колишнього БАМівського магазину. Послання у майбутнє, так би мовити. На обшарпаних стінах саме цієї будівлі воно має дивний вигляд. Хоча, чому дивний? Можливо, це прохання про допомогу. Крик душі, так би мовити. Але надворі війна. Та головне – життя триває. А після перемоги все поступово налагодиться.

О.Маріїнська