Підсумкова розмова з міським головою – «про життя»

Напередодні Нового року міський голова Сергій Кузьменко традиційно поспілкувався з місцевими засобами інформації. Зустріч не мала ознак формальної прес-конференції із запитаннями з однієї сторони і відповідями з іншої – скоріше, це була підсумкова бесіда, всі учасники якої обмінювалися думками стосовно останніх найпомітніших подій року, що минає. Але звісно ж, представників ЗМІ передусім цікавила особиста думка міського голови. Як потім виявилося, цього ж, зі свого боку, очікував від гостей і господар кабінету на третьому поверсі Олександрійської міської ради:
«Звісно, головним завданням сьогодні залишається захистити Україну. Але виникає питання: якою повинна бути в цей час Україна, яким має бути життя в містах і селах? На мій погляд, ми повинні не допустити зневіри, економічного хаосу, коли люди не отримують заробітну плату чи не мають інших засобів до існування. Не дати нашим містам скотитися в прірву сірості і некерованості. Оці два завдання – захистити країну і зберегти її, мені здається, було основним завданням цього року. Як ми з цим впоралися – мені було б цікаво дізнатися від вас», – сказав на початку Сергій Кузьменко. Відповіді на ці та інші запитання присутні в ході подальшої розмови шукали разом. Отже, відвертість стосувалася таких тем.

Що «не на часі»?

Гучною (і «смачною» – не стільки в прямому розумінні, скільки в переносному) темою для суспільного обговорення стало, як не дивно, відкриття в нашому місті підприємства McDonald’s. Ще під час його будівництва в Олександрії у соцмережах піднявся шквал критики: мовляв, під час війни – будувати ресторани?! Хіба це головне, кому він потрібен в нашому місті – краще ці кошти спрямувати на оборону і т.ін. «Емоцій справді було дуже багато і дуже різних, адже війна і все, що з нею пов’язане, дуже загострює людське сприйняття дійсності, особливо у людей, які зазнали болю втрати. Тому зрозуміти причини таких висловлювань, з одного боку, можна. Насправді ж, якщо дуже стисло, реалії такі: закордонний інвестор (а всім відомо, що дана компанія – не українська, просто вона працює в наших великих містах уже не одне десятиліття) висловив бажання розширити свою мережу, відкривши (увага !) ПІД ЧАС ВІЙНИ аж вісім нових підприємств у різних, економічно привабливих українських містах. Однією з цієї вісімки, якій довіряє інвестор, стала Олександрія», – сказав Сергій Кузьменко. Отож завданням громади було фактично лише надати згоду на розміщення підприємства і не більше. Жодної копійки бюджетних чи якихось інших місцевих коштів на це не було витрачено. Через невеликий термін, який минув з часу відкриття McDonald’s, зараз ще немає кількісних показників економічного ефекту, який отримало місто, але вже зараз можна говорити про таке: підприємство сплачує за землю, на якій розміщене; у ньому зайняті 80 місцевих працівників (переважно молодь), яка отримує зарплату і податки з якої йдуть до бюджету міста. А бюджет – це і забезпечення усіх сфер життєдіяльності міста, і допомога нашим Збройним силам. Звідси запитання: то чим же (або кому) так нашкодив McDonald’s своєю присутністю в Олександрії і чому він – «не на часі»? Підсумок цієї думки: країна не може протистояти у війні, якщо у неї не працює економіка. Президент країни про це прямо сказав: на кожного військового-захисника повинні працювати не менше шести цивільних людей.
І на довершення теми – про нові, нещодавно відкриті дитячі майданчики (адже вони, здавалося б, не приносять якоїсь грошової вигоди громаді, хоча витрат на своє облаштування потребували). Тут наголошувалося, що обладнання майданчиків, знову ж таки, купувалося не за бюджетні кошти, а за благодійні. А щодо користі від них – у бесіді прозвучала зокрема ось така цікава думка від присутньої журналістки: «Була одного разу на новому дитячому майданчику у Театральному сквері. Поруч відпочивав незнайомий військовий (напевне, відпускник на ротації) разом з малою донькою. Розговорилися з ним, і він сказав таке: “Коли я знаю, що моя дитина у безпеці, що вона весела і задоволена, що їй є де відволіктися від сумних і тривожних думок, то тоді і мені на війні спокійніше…»

«Вічна» тема – опалення МЗК

Про проблему, яка постала перед громадою міста стосовно розподілу платежу за центральне опалення житлових багатоповерхівок у частині місць загального користування протягом року написано і сказано стільки, що вистачить на чималий фоліант хроніки подій. Мітинги, збори, обговорення з владою, роз’яснення, аргументація фахових і «доморощених» спеціалістів, знову збори і мітинги ініціативних груп, які з цією аргументацією не згодні. Всю цю «хроніку» присутні на бесіді знову «прокрутили» у зворотному порядку, обговорення було доволі жвавим і врешті думка викристалізувалася така: є документ Кабміну, який комунальному підприємству «Теплокомуненерго» не обійти, а міській владі – не відмінити. А комунальні підприємства, зі свого боку, є госпрозрахунковими, і міська влада не повинна «забирати» кошти з бюджету, щоб за рахунок одних покривати витрати інших. Тому вихід з тупикової ситуації – організаційні заходи (зміна керівника КП ТКЕ) і технічні (виважений і розрахунковий підхід до визначення реальних витрат по кожному багатоквартирному будинку на опалення місць загального користування).

Медицина і місцева влада

Закриття диспансерів обласного підпорядкування і роботу в напрямку надання їхніх послуг на базі міської лікарні – не менш гаряча тема для обговорення в громаді міста протягом року. Тут питання не менш складне і водночас просте у своїй категоричності. «Погодьтеся, це ж не Олександрія організувала медичну реформу в Україні. І не місто змінило адміністративний устрій держави – нас навіть не запитали, коли щось від’єднували від міста, а щось приєднали. Це зробила влада, якій ми довіряли, і вона вважала, що має право приймати ці рішення. Якщо ви запитуєте мою думку – я думаю, як і всі: треба було розповісти людям, навіщо ви робите з 21-го району в Кіровоградській області 4 райони. Що з цього люди отримають і що втратять. А тепер хіба міський голова повинен щось пояснювати з цього приводу? Маю я право щось допридумувати, якою повинна бути доля цих 21-ї районної лікарні по області? А що я зробив у цьому напрямку? Міська влада не дала закрити в місті районну лікарню, і за це мене постійно тепер допитують: ану віддайте медпрацівникам заробітну плату! А це справді запитання до міського голови? Тобто ти намагався врятувати ситуацію, не давши закрити заклад, де працюють люди, а тепер тебе призначають крайнім, бо люди не отримують зарплату… Хіба міський голова може відповідати за рішення обласної ради чи НСЗУ? Є депутати облради з Олександрії, які, напевне, вивчали калькуляцію Міністерства охорони здоров’я, і мабуть, вони також нічого не можуть змінити у структурі медзакладів обласного підпорядкування, бо «філософія» дуже проста: державі треба менше витрачати коштів, яких у неї нема. А моє завдання, як міського голови, – щоб люди отримали на базі міської лікарні потрібні медичні послуги, які вони раніше отримували в інших відокремлених медичних установах, і ми дану роботу будемо продовжувати. І фахівці з надання цих послуг у нас будуть усі, які державна служба охорони здоров’я передбачила для певної громади», – сказав міський голова.

Черговий виклик від Українського інституту національної пам’яті наробив справжній переполох серед небайдужої частини олександрійської громади (а вона виявилася значною). Який шанс Олександрії залишитися Олександрією, а не бути перейменованою на якийсь «хуторянський» топонім – дискусія залишилася відкритою: боротьба міських активістів і влади у напрямку доказів недоцільності зміни так званої «імперської» назви (котра насправді такою не є) продовжується, і в подальшому залишається лише сподіватися на виважене рішення Верховної Ради України. Отож думка присутніх була єдиною: збурювати суспільство фактично на порожньому місці під час війни – ось це вже точно не на часі для столичних кабінетних чиновників УІНП…

І знову про головне

Тобто – про економіку. Як відомо, в наступному році бюджет міста у розділі його надходжень зменшиться аж на 100 мільйонів гривень. Такі втрати обрахували фахівці від перенесення доходів з податку фізичних осіб – працівників і службовців ЗСУ, Національної гвардії, Національної поліції, ДСНС, ТЦК тощо з місцевого бюджету у державний. Чи є натомість компенсація від підприємств, релокованих в Олександрію із зони бойових дій? Як повідомив міський голова, такі підприємства, що переїхали в наше місто і, вже працюючи в ньому, нікуди не збираються далі переїжджати, справді є. Але переважно це дрібні підприємці, які прибули зі своїм робочим персоналом. Якщо порахувати усі разом – вийде приблизно 150 робочих місць. Відповідно і податки порівняно з переданими ста мільйонами є невеликими, але вони все ж є. (Уточнення: міський бюджет втратив від «військового»ПДФО насправді 120 мільйонів, але 20 мільйонів дотації місту держава виділила натомість. Таким чином, міський голова згадував остаточну цифру у 100 млн недоотриманих у майбутньому бюджеті гривень).
Але є досить яскравий проблиск надії. Як повідомляв раніше «Олександрійський тиждень» зі своїх джерел, зараз розглядається великий інвестиційний проєкт відкриття виробництв у місцевому індустріальному парку на базі заводу «Віра-сервіс». Міський голова Сергій Кузьменко підтвердив таку інформацію: «Я зустрічався з потенційним інвестором, він запропонував справді реальні плани. У них я поки що не можу заглиблюватися – занадто рано. Але ми покладаємо на цей проєкт великі сподівання: він був би гарним внеском в нашу економіку. А економіка – це і стабільність держави, і її обороноздатність, і доглянута сруктура життєзабезпечення міста».
А «епілог» бесіди такий: “Це був важкий та емоційний рік. Дуже багато викликів було як у державі та громаді, так і в кожного окремо. Але поки ми разом, поки ми спілкуємося і чуємо один одного, у нас є мотивація рухатися далі. Дякую людям, які захищають країну від ворога на полі бою. Дякую тим, хто допомагає військовим і волонтерить. Дякую всім, хто щодня ходить на роботу, платить податки і цим дає можливість бюджету одягати наших воїнів, купувати їм зброю і обладнання”, – підсумував Сергій Кузьменко.

Наш кор.