Чарівний килимок

Такі круглі килимки сьогодні плетуть для наших захисників і відправляють на фронт. Колись давно їх самостійно виготовляли чи не в кожній оселі. Не в усіх були кошти, аби придбати справжні килими, тому економні та практичні домогосподарки знайшли вихід – стали плести «кругляшки» зі старого одягу. Так вирішували питання оздоблення інтер’єру та й не давали пропадати старим речам. Подекуди ці килимки зустрічаються і зараз – як у селах, так і в міських оселях у любителів печворку й автентики, а також у громадських закладах. Їх виготовляють із трикотажних футболок, старих рушників, флісових простирадл, махрових халатів, старих светрів та джемперів, навіть із колгот та панчох.

Є думка, що ці килимки не автентичні і з’явилися років 80 тому. Інші джерела говорять про те, що їх виготовляли ще у ХІХ столітті. Це тема для окремих досліджень етнографів. Наш читач Володимир Білоус поділився власною думкою щодо символізму круглих килимків:
«Навряд чи знайдеться серед українців людина, яка не бачила таких простеньких килимків. Як правило, вони прикрашали підлогу сільського дому. Так, сучасний світ диктує свої правила, і речі, які колись створювали справжній затишок та домашнє тепло, на жаль, виходять з нашого побуту. Виходять тихо, не чіпляючись за наші квартири з євроремонтами. І щось мені боляче підказує, що виходять назавжди. «Ну то й грець з ними! – скаже кудись вічно поспішаючий молодик чи його дівчина – вони не вписуються в наш сучасний інтер’єр, навіть вінтажний». А мені чомусь нерідко згадуються очі бабусі, яка власноруч в’язала гачком ось такий простенький килимок. То що ж в ньому такого, що не дає забути ні його, ні тим більше доброї бабусі?
Давайте разом з вами, мої друзі, зазирнемо в чарівний світ сонячних килимків! Насамперед відразу притягує наш погляд його форма – коло, споконвічний символ життя. Це і сонце, що сходить щоранку (без вихідних!) і котиться собі неспішно по небу до ночі, щоб знову зійти наступного дня. Так, у сюжетних композиціях на наших килимках зустрічається і Сонце, і Соняшник, і різноманітні квіти та інші символи, дивитися на які можна нескінченно. І це дійсно так, адже все у світі обертається (включаючи й наше земне життя). Від найменших електронів, які обертаються навколо ядра атома, до Сонячної системи, яка крутиться в космосі навколо віддаленого центру галактики. Коло символізує космічну циклічність. Земля також обертається за своєю орбітою навколо Сонця, і дихає. Коли Земля робить подих, ми народжуємося, а коли видихає – помираємо. Інкарнація (втілення) людини для Землі – це те саме, що дихання для тіла. Цей цикл нескінченний. Тож пропоную разом подивитися на такий килимок.
Якщо порахувати кількість кольорових кіл, то їх зазвичай дванадцять, а 12 за нумерологією дає 1+2=3. Про символіку числа три можна написати окрему статтю. Тут ми лише зазначимо, що це сакральне число для всіх прадавніх культур людства. Наша культура відносить нас до образу триєдиного Бога Творця. Математики-містики (а до таких можна віднести практично всіх прадавніх математиків) говорили про досконалість числа 12, пояснюючи це тим, що 12 отримується добутком двох досконалих чисел: трійки та четвірки. І таким чином, дванадцять є верхом досконалості. 12 ми зустрічаємо повсюди: 12 знаків Зодіаку, 12-річний цикл східного календаря, 12 годин дня та ночі, 12 апостолів, 12 днів Різдва, 12 головних Олімпійських богів і навіть кінець світу за календарем майя мав настати 12.12.2012-го. Хоча ми його пережили…
Роздивляючись зображення цих побутових речей, зверніть увагу, що, як правило, їх утворюють плавні хвилясті лінії та кола, що символізують умиротворення. І навпаки, гострі кути, різкі прямолінійні переходи відображують агресію, страх та подібні деструктивні емоції. У якості прикладу можна навести шаманські бубони, де зображені списи та стріли.
Хто бував у Києво-Печерській Лаврі, навряд чи забуде моторошне зображення пекла перед входом до печер. Мабуть, християнські священники переконані, що дитина, побачивши подібний “витвір мистецтва”, все своє життя проведе благопристойно…
Але пропоную продовжити на більш оптимістичній ноті. Відомий швейцарський психолог Карл Густав Юнг все своє життя малював мандали для того, щоб дійти гармонії зі своєю підсвідомістю, стати цілісною Людиною з великої літери. Так давайте самі відповімо на питання: чим практика Юнга краща за практику наших бабусь? Сам батько сучасної психології говорив про це як про метод досягнення гармонії, притаманної архаїчній людині, що не ділила світ на розумних людей та несвідомих тварин, дерев, усієї Природи. Таким чином можна цілком справедливо стверджувати, що в’язання таких килимків є сакральною практикою здобуття душевного спокою та рівноваги – якостей, які так необхідні в сучасному “божевільному” світі. І до речі, мова йде не тільки про округлі форми, а про весь спектр рукоділля, що переданий нам щедрими пращурами.
Неможливо створювати подібні речі, будучи внутрішньо розбалансованими, точніше, звичайно, можна підійти до початку цього Творіння (а це саме Творіння) розлюченим, з якимись образами (наголос на другий склад) на весь білий світ… Але – о, Диво! Ви починаєте в’язати – і невидимий теплий спокій входить у вашу душу і не залишить вас протягом усього періоду творчого процесу. Тож, шановні, беремо гачки, нитки чи просто кольорові олівці й папір і починаємо дивний шлях повернення до Себе. Це справді Благо-Дарний труд».
А ви згодні з думкою автора?
Ярослава Волошко