Про методику нарахувань за опалення під`їздів – з калькулятором і олівцем

Централізоване опалення і автономне: риторика та протистояння протилежних думок споживачів тепла у цих питаннях тривають вже не один рік. Особливо такий «антагонізм» загострюється тоді, коли в черговий раз підвищуються тарифи на централізоване опалення чи енергоносії. Або тоді, коли уряд держави вдається до якихось інших непопулярних рішень у даному напрямку. Нещодавно таким приводом для чергового збурення настроїв частини нашого населення стало рішення Кабінету Міністрів стосовно методики нарахувань плати за опалення місць загального користування у багатоквартирних будинках для мешканців, які мають автономне (індивідуальне) опалення квартир. Звісно, надавач послуг ЦО (фахівці КП «Теплокомуненерго») вважають запроваджену їм до обов`язкового виконання міністерську методику нарахувань справедливою, а споживачі-«автономщики» переконані навпаки: методика є такою, що надмірно завищує плату, або ж взагалі застосована до них необгрунтовано. Обидві точки зору, а також і дії міської ради з цього питання раніше неодноразово висвітлював у своїх публікаціях “ОТ”. Цього разу слова попросив наш читач, інженер-будівельник за фахом і покликанням, у минулому – депутат Олександрійської міської ради Анатолій Оладенко. Далі – його дослідження у цьому напрямку.
«Перш за все я погоджуюся з керівництвом КП ТКЕ у тому, що не потрібно було від самого початку дозволяти абонентам «відрізатися» від централізованого опалення. Проти цього я також виступав, коли був депутатом міськради і головою постійної депутатської комісії з будівництва та житлово-комунального господарства. Тому що такі дії розбалансовують систему опалення, що в результаті і призвело тепер до її плачевного стану!

Але зараз уже пізно про це говорити: маємо те, що маємо. І тут я хочу розглянути конкретний випадок на прикладі нашого будинку ОСББ «Анастасія-35». Опалення місць загального користування у нас немає вже 25 років: ще тодішня наша ЖЕК вирізала батареї опалення у підїздах (сходових клітках). У звязку з цим пропоную розглянути мої інженерні розрахунки у трьох можливих варіантах для даного випадку.
Отже, ТКЕ наполягає, виходячи з “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України”, що на опалення під’їзду в 9-поверховому крупноблочному будинку серії 87 витрачається 20% теплоенергії від усієї, що отримав будинок. Візьмемо для наочності 1 підїзд, 9 поверхів, по 4 квартири на поверсі (2 двокімнатні і 2 трикімнатні). Розрахунок для січня місяця. Згідно з рахунками на оплату, підїзд має сплатити 75 600 грн за місяць. Тоді 20% дорівнює 15120 грн за місяць. Тобто таку суму має «напалювати» одна батарея, яка повинна стояти на першому поверсі підїзду. Далі. В Олександрії 1 Гкал тепла коштує 1712,1 грн. Кількість гігакалорій, яку в місяць бере ця батарея – 15120:1712,1=8,83 Гкал. Відомо, що 1 Гкал = 1163 кВт. Для нас це: 8,83х1163 = 10269 кВт/місяць. За добу: 10269:30 = 342,3 кВт/доб. За годину: 342,3:24 = 14,26 кВт/год. Відомо, що в тих квартирах, де є електроопалення, стоять керамічні ел. батареї по 250-700 Вт (в середньому – 475 Вт. Для зручності візьмемо 500 Вт). То скільки ж треба поставити у підїздах (на сходових клітках) таких батарей по 500 Вт, щоб вони нагріли за місяць аж на 15120 грн? Все просто: 14,26 : 0,500 = 28,52 батарей! Тобто – по три 500-Вт батареї на кожному поверсі в підїзді! Але ж такого ніде й ніколи не було і бути не може! Бо насправді у підїздах колись було по дві батареї (1 у підїзді і 1 у сміттєпроводі), а тепер їх зазвичай немає взагалі ніде. А оскільки батарей у МЗК немає, то й про плату за їх опалення не повинно бути й мови. І ще довідка: щоб батарея нагріла на 15 тис. гривень, її температура повинна бути приблизно 4 тисячі градусів С. (як відомо, таку температуру має поверхня Сонця). Висновок: не існує в світі такої батареї, яка, маючи розміри 50 х 90 х 2 см, може виділити тепла на 8 Гкал за місяць (тобто – на 15 тисяч гривень). А тепер розрахунок плати, якби підїзд опалювався однією батареєю. В під’їзді 36 квартир, в них загалом 162 батареї, які за січень нагріли (по загальнобудинковому теплолічильнику) на 75600 грн. Тоді 1 батарея нагріла в середньому на 466 грн (75600 : 162). Ділимо їх на 36 квартир і отримуємо плату 12,96 грн з однієї квартири за місяць (і це в найхолодніший місяць, в інші місяці вийде ще менше !). Знову ж таки, це якщо в підїзді є хоча б одна батарея. Якщо її нема, тоді плата дорівнює нулю. Іншими словами, послуга не надається, а плата за це вимагається. І найпростіший розрахунок. В підїзді ті ж 9 поверхів, 36 квартир, в них 162 батареї. Плату нараховано по лічильнику 2400 + 2400 + 1800 + 1800 = 8400 грн за 4 квартири одного поверху за 1 місяць. За всі 36 квартир під`їзду 8400 х 9 = 75900 грн/міс. Нехай у під’їзді є одна батарея на першому поверсі і одна – у сміттєпроводі. Згідно з Методикою, вони повинні брати 20% усього тепла: це нараховує на 15121 грн/міс. Але найбільше, на що 2 батареї здатні, це нагріти на 700 грн в місяць. Тобто плата з однієї квартири за опалення місць загального користування виходить 11,11 грн/місяць (700 : 36). І знову ж таки, якщо батарей немає, тоді – 0 (нуль)!
Висновок. Я повністю згоден з депутатами Олександрійської міської ради, які направили звернення до Кабінету Міністрів України з проханням перегляду існуючої методики розподілу нарахувань за опалення місць загального користування у житлових будинках. Але вести мову про нарахування за опалення можна лише тоді, коли воно (опалення) є. А коли з мешканців вимагають плату за неіснуючу послугу, то тоді треба звертатися не до міської влади і депутатів, не до міністерства, а до правоохоронних органів, оскільки це, на мою думку, є карні дії».

(Підготував до друку О.Іванченко)