Андрій Ярошевський: Олександрія – спортивне місто, а олександрійці вмотивовані на перемоги

У переддень професійного свята усіх спортсменів, фізкультурників, тренерів та їхніх уболівальників – наша бесіда з начальником відділу молоді та спорту Олександрійської міської ради, досвідченим тренером, який виховав не один десяток спортсменів найвищих рівнів, Андрієм Ярошевським. Говоримо про здобутки і проблеми. Але спершу – йому слово.

– Традиційно друга неділя вересня в Україні відзначається, як День фізичної культури і спорту. І дуже приємно, що Олександрійщина – дуже спортивна, і дуже багато секцій та клубів як олімпійських, так і неолімпійських видів існують в нашому місті. Як уже не раз відмічалося раніше, у нас дуже талановиті молодь і тренери. Тому якщо їх належним чином підтримувати, то наші спортсмени будуть показувати гарні результати на Всеукраїнських і Міжнародних змаганнях. І незважаючи на важкий час, який нині у нас в країні, тренери продовжують навчати, а спортсмени наполегливо тренуються і показують хороші результати на різного рівня турнірах, першостях і чемпіонатах. Дуже приємно, що міська влада з розумінням ставиться до даного питання і всебічно підтримує його розвиток. Для цього у нас і створений відділ молоді та спорту, який безпосередньо фінансується з міського бюджету і в напрямку фізичного виховання і спорту ми допомагаємо у проведенні міських змагань. До нас звертаються різні спортивні клуби, громадські організації. Ну і зрозуміло, що дитячо-юнацька спортивна школа у цьому напрямку також «набирає обертів».
На жаль, ще не всіх тих задумів і цілей, які ми ставили перед собою, можна втілювати та досягати, але і на даний час вже можна пишатися результатами, яких олександрійці досягли навіть на таких престижних змаганнях, як Всесвітні ігри, чемпіонати Європи і світу, де наші спортсмени достойно представляють і наше місто, і нашу країну. Міський голова Сергій Кузьменко особисто зустрічається з такими спортсменами, підтримує їх і зі свого благодійного фонду, і морально, дякуючи за хороші здобутки. Звичайно, це позитивно впливає і на спортсменів, і на їхніх тренерів, стимулюючи до активнішої роботи.
Кор.: – Коли ми говоримо про співпрацю, то маються на увазі не лише бюджетні спортивні заклади?
– Звичайно. Наприклад, є громадські організації (це і бадмінтон, який набирає популярності як серед дорослих, так і серед дітей; настільний і великий теніс тощо), вони уклали з нами договір, і ми допомагаємо в організації та проведенні спортивних заходів. Наприклад, одні з недавніх змагань. Спортивний клуб «Спарта-17» спільно з відділом молоді та спорту проводили благодійний легкоатлетичний забіг у «Топольках». Була проведена спільна нарада, ми розподілили між собою обов’язки з підготовки і разом організували цей захід.
Так само і в інших випадках: активна молодь до нас звертається зі своїми пропозиціями, зараз набирає популярності скейтпарк, нещодавно встановили скеледром, щоб можна було проводити заняття, також проводиться такий комплекс занять, як «Активні парки» відповідно до державної програми. Тому зараз у нас напрямків дуже багато, і тим, хто бажає працювати і розвиватись, ми намагаємося створити максимальні умови у наш час, аби вони могли втілювати свої навчально-тренувальні процеси. Це важливо, адже тренер не повинен думати, де «дістати» і куди бігти, щоб щось організувати. Тому цю функцію ми беремо на себе, а від тренерів вимагається готувати спортсменів на якісний результат.
Кор.:– Звідси виникає «незручне» запитання, яке нерідко ставлять наші читачі: начебто багато спортивних колективів у місті працюють у рівних умовах. В усіх, або майже в усіх – досвідчені і віддані своїй справі тренери. Але в одних клубах чи секціях вихованці беруть участь та здобувають перемоги у змаганнях найвищого рівня – аж до Міжнародних, а в інших (при всій до них повазі) результати та участь спортсменів ніколи не піднімаються вище міського чи обласного рівня. Що на це впливає?

– Впливають багато факторів – і об’єктивних, і суб’єктивних. Взяти, наприклад, олімпійські види спорту – спортивну гімнастику чи боротьбу дзюдо. У цих видах передусім надзвичайно велика конкуренція: вони давні, стабільні – там чіткі правила і вимоги, сформовані за багато десятиліть. Відповідно і вибудовані свої рейтинги та «еліти». Так само й у багатьох інших видах, що завжди входили до олімпійської програми. Тому пробитися «нагору» у таких видах дуже і дуже складно. Ну і на мою особисту думку, якщо придивитися, то більш ефективно працюють громадські організації. Бо їхні тренери прямо зацікавлені: якщо вони гідно покажуть своє «лице», то до них і більше йтимуть займатися діти. А бюджетні секції – який би результат вихованці не показали, але зарплата у тренера буде все одно. Також інший фактор: змагання. Будь-який тренер скаже, що вони спортсмену просто необхідні: чим більше ти їздиш на різні змагання, тим більше в тебе досвіду і в підсумку – вищий результат. І якщо хтось із тренерів каже: нема коштів на поїздку – ми не їдемо, є кошти – поїдемо. Вибачте: реалії зараз такі, що треба і з батьками попрацювати, переконати їх, що ось ці змагання фінансуються іззовні, а ці ні, але їхати на них дитині треба, бо без участі в них у юного спортсмена результатів не буде, як би дитина не тренувалася і який би видатний тренер у неї не був. Як кажуть, найкращі тренування – це змагання, на яких проявляються і всі морально-вольові та фізичні якості, і всі помилки, над якими слід буде працювати. Тому важливим фактором є ініціатива тренера.
Кор.:– Можливо, часто проблема впирається і у фінансові можливості батьків? Адже якщо відверто, то будь-який спорт зараз у тій чи іншій мірі дорогий.
– Так, але не завжди. На моє переконання, повинен працювати міцний трикутник: тренер – спортсмен – батьки. І тут тренеру необхідно вміти донести до батьків думку, що вони вкладають кошти не в тренера, не в абстрактний спорт, як такий, а в свою дитину! Якщо батьки у цьому зацікавлені, результат у їхньої дитини буде. Якщо ні – сам тренер його не зробить.
Я вам маю сказати: питання ж навіть не тільки в грошах. А питання харчування? А режим (сон, навчання, відпочинок)? Приклад з життя: дитину не надто контролюють, що вона їсть, скільки спить і чи не допізна гуляє. І такий юний спортсмен чи спортсменка приходять на тренування і вони – ніякі! Відновлення сил немає, енергії від неправильного харчування також і т.д. Тут теж багато факторів, над якими тренеру треба працювати спільно з батьками. А повертаючись до початку питання: якщо є зацікавленість батьків – ну вибачте: хоч якось, хоч на одну поїздку на змагання можна б знайти кошти. Ось лише один з прикладів: недавній наш призер міжнародних змагань (не буду називати його прізвища з етичних міркувань) – він з неповної сім’ї, його мама виховує сама. В іншого такого ж здібного юного спортсмена, що має досвід крупних змагань, є ще молодша сестра, яка займається фігурним катанням (дуже недешевий вид спорту!) і їх також виховує одна мати! Так що частково в таких великих змаганнях, як наприклад, недавній чемпіонат з кікбоксингу в Туреччині, де успішно виступили наші спортсмени, поїздку оплатив відділ спорту, частково – благодійний фонд, але все ж без батьківської участі не обійтися. Таке життя і воно таке – в усіх видах спорту.
Кор.:– А як щодо матеріальної бази? Наприклад, уболівальники легкої атлетики і ті, хто колись займався нею на результат, з «ностальгією» згадують колишні часи, коли в місті була нехай і дещо застаріла, але досить простора база на стадіоні з біговими доріжками, секторами для стрибків і метань тощо. Зараз легкоатлетам тренуватися практично ніде.
– Так я сам з таких – свого часу займався легкою атлетикою у наших відомих тренерів Жанни Богоявленської, Володимира Гриценка та інших, тому добре памятаю ту базу… На жаль, зараз це проблема. Переконаний, якби нашим легкоатлетам належні умови для тренувань, то результати були б достойні. Власне, як і з плаванням: наче і басейн у місті є гарний, але працює він тільки влітку… Але продовжуючи тему, хочу сказати, що існує ще і проблема дефіциту тренерів. Причина дуже прозаїчна: зарплата у них така, що прожити на неї складно. Подивіться на наш тренерський контингент: молоді у ньому не багато. Тому що молодий фахівець, який досяг певних успіхів і досвіду, залишає Олександрію і йде кудись далі. Плин кадрів у нас насправді суттєвий, на жаль… Є вакансії спеціалістів, але цей спеціаліст повинен мати відповідну освіту. А у вищі навчальні заклади на фізкультурні спеціальності молодь не надто охоче йде з тієї ж причини низької оплати праці… Кор.: – Просто для порівняння: ставка тренера хоча б приблизно співрозмірна зі ставкою вчителя середньої школи? – На жаль, ні! Вона значно менша. Так встановлена єдина тарифікація тренерів, і вона така скрізь. А якщо людина хоче більше заробляти, то повинна працювати на півтори ставки, а це – півтори групи спортсменів. От і уявіть, наприклад, ту ж легку атлетику, скажімо, стрибки у висоту чи довжину: де набрати півтори групи дітей, щоб було не менше 24 чоловік? Велике питання… Мені особисто подобаються абсолютно всі види спорту, тому ми намагаємося всіляко, наскільки можемо, підтримувати кожного тренера. Але, на жаль, є багато проблем, які не в нашій компетенції і які повинні вирішуватися на рівні держави. Та разом з тим хочу сказати, що певний позитивний рух у нас пішов. Через те, що до спорту зараз повернулися обличчям, у людей зявилося натхнення, і, відповідно, це передається дітям: змагання і здорова конкуренція сприяють цьому руху.
Кор.: – Читачі та інші мешканці міста іноді нарікають, що їм невідомо, які секції чи спортклуби працюють у громаді і куди та з якого віку можна віддати дитину.
– Мене це теж дивує – попри всі наші намагання доводити відповідну інформацію. Тим більше – зараз люди живуть в дуже широкому інформаційному полі: та ви запитайте хоча б у соцмережах, і вам відразу дадуть 150 відповідей! Хто хоче дізнатися – це ж можна зробити дуже швидко і без проблем. Що можна сказати: зараз спорт в цілому дуже помолодів. Протягом своєї тренерської роботи я вів таку статистику: чим раніше дитина долучиться до спорту (не важливо, якого: хай навіть найпростіші рухливі заняття), тим вона дисциплінованіша: вона – в секції, в режимі, чим раніше вона до цього звикає, тим їй легше і тим більше шансів, що вона не полишить заняття. Так от цифри такі: якщо до 10 років дитина не записана в секцію, то після такого віку записуються не більше 20 відсотків дітей. Бо їм уже цікавий не спорт, а інтернет, вулиця тощо. А після 14, 15 років – я взагалі не кажу: там залишаються в спорті одиниці… Тому акцент зараз робиться на 6-, 8-, 9-річних.
– Але в деяких видах є і обмеження по віку…
– Так. Це, наприклад, бокс, певні одноборства. Але й тут можна компенсувати вікові обмеження для малюків загальнофізичними вправами, безпечними іграми тощо. І потім, коли вони досягають потрібного віку, вони вже підготовлені! А так зі своєї практики знаю, що приходить дитина, яку ніколи ні до чого не готували і з нею рік треба елементарно працювати: ліва нога сюди, рука ось так, тримайся тут. Раніше дітям перекидатися було за іграшку, а зараз дитина ні координації не має, ні витривалості: одне перекидання зробила – і її вже нудить до блювання. Бо вестибулярний апарат геть не тренований… З такими дітьми доводиться працювати і працювати. Багато з них приходять і з відхиленнями у здоровї, з надмірною вагою – це все питання до батьків. Наприклад, приводить мама такого гладенького хлопчика: хоче, щоб він схуд. Та не проблема, але ж працюємо тільки разом, бо тут причина на 80% – правильне харчування! А решта 20% – робота тренера. І що я бачу (у мене вікно зі спортзалу виходить на вулицю): йде цей хлопчик відразу після тренування в магазин навпроти, а звідти – зі здобною булочкою, чіпсами і пляшкою «Пепсі»… Кор.: – Закінчимо на позитивній ноті… – Нещодавно приїздили мої колеги з області. Я вирішив показати їм спортивні обєкти міста. Так вони були вражені: як, в Олександрії є великий плавальний басейн, чудовий стадіон, автомототраса, крита льодова ковзанка – і все сконцентровано в одному невеликому місті?! От нам би ще трохи державного фінансування… А ще дуже багато в Олександрії вмотивованої молоді і дітей, готових активно займатися спортом на досягнення результатів. І з ними приємно працювати. Тому, шановні спортсмени, тренери, ветерани та шанувальники спорту! Від щирого серця вітаю вас із Днем фізичної культури і спорту, святом здорових, цілеспрямованих людей! Прийміть найщиріші вітання з нагоди свята, яке стало святом мільйонів шанувальників здорового способу життя. Бажаю всім здоров’я і краси, олімпійського довголіття, спортивних та життєвих перемог, плідної праці та успіхів у всіх звершеннях.

О.Наріжний