Рятівники завжди поруч
Чим жили олександрійські рятувальники та які завдання виконували у минулому році – про це ми запитали у начальника Олександрійського РУ ГУ ДСНС у Кіровоградській області Дмитра Колісника.
– Як для вас особисто розпочалася війна?
– Мабуть так, як і для всіх – ранок, новини, робота, першочергові завдання.
Пам`ятаю, що однією з найважливіших проблем на той час було забезпечення паливом. У нас ще не були проведені тендери на його закупівлю, а вже треба негайно робити резерви на випадок надзвичайних ситуацій. Добре, що відповідальні служби спрацювали оперативно, і найближчим часом ми були забезпечені паливом у повному обсязі. Важливо, що ми встигли придбати його до стрімкого підвищення цін. Також хочу висловити подяку АЗС «ОККО» і (на той час) «Глуско», які надавали нам паливо безоплатно і в досить великій кількісті. Це допомогло закрити потребу в забезпеченні нашої техніки.
З перших днів війни наші підрозділи перейшли у посилений режим служби, зокрема, ввели караули з чергуванням доба через добу, резервна техніка була введена в бойовий розрахунок. Після створення військово-цивільних адміністрацій наших співробітників включили в штаб територіальної оборони.
А далі почалися будні: ЗСУ захищали нас на фронті, а ми працювали в тилу.
– Вас залучали до робіт по відновленню постраждалих територій?
– Ми готувалися до відправки у Бучу, але такий наказ не надійшов, і ми залишилися вдома. Проте обладнання, запаси продовольства знаходяться у резерві, а особовий склад та пожежно-рятувальна техніка завжди напоготові у будь-яку мить вирушити на допомогу.
З початку агресії РФ наші підрозділи чотири рази були задіяні для гасіння пожеж після ракетних ударів. Ми виїздили на рятувальні роботи до Світловодська, Кременчука і безпосередньо в Олександрії.
– Під час війни на рятувальників особлива надія – це перша лінія захисту мирних громадян у тилу.
– Звісно, що до наших основних завдань добавлялися й інші, виходячи з ситуації, що складалася в країні та у нашому місті. Так, коли з окупованих територій почали масово виїжджати люди, ми брали участь у розробці планів евакуації, а потім і у їх виконанні. Складно було, коли пішли евакуаційні потяги зі сходу країни на захід. На перших порах це було практично неорганізовано, і панував безлад. Уявіть величезну кількість людей, наляканих війною, які будь-що хочуть їхати подалі від фронту! В ті дні було усяке – і розбиті вікна вагонів, і викинуті з потягів валізи, і багато іншого неприємного. Нашим завданням було організувати пункти прийому біженців. Нам довелося залучати у ті дні від 20 до 40 чоловік особового складу, які зустрічали людей з вагонів (а це переважно жінки, діти, інваліди), допомагати розвантажувати їхні речі та доправляти до пунктів збору. Для того, щоб люди могли відпочити, заспокоїтися, вирішити, що їм робити далі, на привокзальній площі залізничного вокзалу було встановлено три намети. Один з них призначався для психологічної розгрузки, другий – для харчування, а третій – для ночівлі або відпочинку прибуваючих.
Знаючи ситуацію в інших містах, можу сказати, що наш район гідно впорався з цим завданням.
Ще одним важливим завданням було налагодити систему оповіщення – десь її треба було ремонтувати, десь встановлювати нову. Коли такої можливості не було, ми під час повітряних тривог задіювали пожежні машини, які сиренами сповіщали про небезпеку.
Важливим завданням було розгортання Пунктів незламності. Спочатку до них було скептичне ставлення, мовляв, для чого вони потрібні, коли у нас усе спокійно. Але вже перший блек-аут показав, наскільки це необхідно для жителів міста. Коли до Пункту незламності, що був розташований на БАМі, за дві години звернулися більше 200 чоловік, тоді всі зрозуміли, наскільки це важливо. Зважте, що тоді ще не було холодів. На даний час наші підрозділи забезпечують цілодобове функціонування п`яти мобільних та восьми стаціонарних пунктів на території міста й Олександрійського району.
Також під час блекаутів ми допомагали забезпечувати людей водою. Співпрацювали з Водоканалом, постачаючи технічну воду, встановлювали генератори для роботи насосів, що качали воду зі свердловин у різних мікрорайонах міста.
Що вразило у дні блекаутів – це відношення людей до нашої роботи. Нам дякували, підтримували, писали подяки!
– А держава вас підтримувала?
– Обов`язково підтримувала, і не тільки держава. Велика допомога була надана рятувальникам від міжнародних, спонсорських, волонтерських організацій. Ми отримали дві машини-автоцистерни у гарному стані по лінії міжнародної гуманітарної допомоги, ще одну новенька – від держави. Також отримали автомобіль газодимозахисного призначення – зараз переобладнуємо та готуємо його до використання. Велику допомогу надали нам Олександрійська, Світловодська міські ради та Петрівська селищна рада.
Окрім автомобілів, підрозділи ДСНС отримали у минулому році 4 мотопомпи, 7 генераторів, 2 тепловізори, а також маслостанцію, домкрати, бензовози, пожежні рукави, бойовий одяг, каски, костюми хімічного захисту, медичні аптечки. Також за рахунок державних коштів було придбано тепловізори, комп`ютерну техніку, рукави, пожежну автоцистерну, протигази, комплектуючі та запчастини до пожежних автомобілів, дихальні апарати, компресори для закачування повітря в апарати, а також робочий одяг, будівельні матеріали.
– Окрім завдань воєнного часу, ніхто не відміняв і виконання ваших основних функцій?
– Так, незважаючи на додаткове навантаження, ми повинні були нести службу за прямим призначенням. І тут при нагоді стали співробітники ДСНС, що переїхали до Олександрії з окупованих територій та поповнили наші ряди. Також з окупованих територій до нашого міста була передислокована техніка, яка стала на бойове чергування у підрозділах.
– Що показує статистика пожеж та надзвичайних ситуацій?
– У минулому році в Олександрійському районі виникло 395 пожеж, що на 12 відсотків менше, ніж за позаминулий рік. Матеріальні збитки склали 19,7 млн гривень. Внаслідок пожеж за 12 місяців минулого року загинуло 18 осіб (у 2021р. – 15). Основними причинами загибелі були отруєння оксидом вуглецю. Через це загинуло 15 осіб, причини смерті ще 3-х осіб не встановлена.
Також на місцях виникнення пожежі було виявлено шість загиблих, причиною смерті яких були хронічна серцева недостатність, атеросклеротична хвороба серця, ураження струмом.
Якщо аналізувати загибель людей за територіальним принципом, то найбільша їх кількість припала на територію Олександрійської міської громади – 8 осіб, або 44 відсотки від загальної кількості. Новопразька селищна, Петрівська селищна, Попельнастівська сільська, Великоандрусівська сільська громади – по дві особи з 18. Світловодська міська та Онуфріївська селищні громади – по одній особі.
У житловому секторі виникло 164 пожежі проти 173 пожеж у 2021 році.
Слід відмітити, що із 395 пожеж минулого року, 188 – виникли на відкритих територіях.
Як показує аналіз, найбільша кількість пожеж виникає у приватному житловому секторі. Найбільша кількість загорянь через необережне поводження з вогнем – це 254 пожежі. 21 пожежа – підпал, 3 – пустощі дітей з вогнем, 26 – порушення правил монтажу та експлуатації пічного опалення, 2 – порушення правил безпеки при експлуатації електрообладнання, 68 – коротке замикання електромережі, 4 – самозаймання, 3 – порушення при газоелектрозварювальних роботах, 4 – порушення правил технічної експлуатації систем живлення двигунів, 2 – грозові розряди, 8 – інші причини…
Служба порятунку, в ці важкі для країни і кожного з нас дні, закликає: як би не було важко – ми мусимо вистояти. А для цього кожен із нас має бути максимально мобілізованим та дисциплінованим. Все буде Україна! Тримаймося!
В. Петренко
Залишити відповідь