Толока на Звенигородському кар’єрі

Якщо в цьому заголовку ви побачили незнайомі слова, це нормально. За ними криється добре відома багатьом олександрійцям проблема та вдала спроба більше ніж трьох десятків людей її вирішити!

Коли торік я прогулювався Віденським лісом, яким з усіх боків оточена велична столиця Австрії, постійно згадував наш Звенигородський кар’єр. Ліс, гранітне каміння, що виступає з пагорбів, численні стежки, шлях яких важко передбачити. З однією лише дуже великою відмінністю – Віденський ліс досконало чистий. Його можна пройти вздовж і впоперек, як це зробив я, і не знайти жодної кинутої пластикової пляшки.
Ще тиждень тому прогулянка вздовж Кам’яного кар’єру краяла серце. Знайти там простір для фотосесії виявилося дуже складним завданням через засміченість усього берега.
Соціологи кажуть, що де вже є сміття, там воно накопичується в геометричній прогресії; здається, наш Звенигородський кар’єр став прикладом цього явища. На щастя, знайшлися люди, які взялися організувати прибирання, та ще більше людей, які до нього долучилися.
Був придуманий дуже привабливий формат: спеціально для толоки молодий олександрійський музикант Рablo.de.savage написав альбом техно-музики. Свій сонний вигляд на толоці він пояснював тим, що понад 12 годин попереднього дня витратив на створення композицій. Але роботу зробив і зробив чудово!
Як розповів один із організаторів, Ельмір, їх надихнув приклад Чернігова, де хлопці та дівчата вирішили прибрати місцевий Будинок культури, який російська федерація розбомбила ракетами. Вони запросили діджея та разом очистили цю територію. Зараз Олександрія є більш-менш чистим містом, але бачити ще і Звенигородський кар’єр чистим було дитячою мрією Ельміра – як, мабуть, і дуже багатьох учасників толоки.
Збір був призначений на 14.00 біля магазину XL, звідти організовано на автобусі вже досить великою групою ми поїхали на місце. Вирішили почати прибирання з великого гранітного відвалу, що є своєрідною візуальною домінантою кар’єру.
Художник Валентин Кузьменко креативно замалював зображену на камені свастику та інші роботи вандалів, залишивши на місці однієї з них малюнок милого мурахоїда, що ненав’язливо закликає відпочиваючих: «Прибирайте за собою сміття!».
Велику кількість бруду довелося вигрібати з-під каміння, виловлювати з води, в чому волонтерам навіть трохи допомагали пляжники, що відпочивали поблизу. Потім у великих пакетах для сміття все це епічно піднімалося по кам’яній гряді нагору. За датою виробництва на деяких пляшках можна було зрозуміти, що відходи збиралися там далеко не один рік.
Далі пішли прибирати район у бік бази скаутів. Завдяки тарзанці, це місце стало вкрай популярним на кар’єрі, проте сумним зворотнім боком є неймовірна засміченість цієї ділянки. Мені складно уявити психологічний стан людей, які все це будували, а потім змушені були бачити, як творіння їхніх рук набуває просто жахливого вигляду. Важко уявити почуття Олега, який збудував найбільший майданчик відпочинку на кар’єрі, котрий щороку руйнують невідомі.
Коли ми йшли з набитими сміттям мішками назад, здавалося, що набережна кар’єра змінилася. Навіть одна покинута пляшка псує вигляд і заважає повноцінно відчувати велич та красу природи. А ми збирали все, що знаходили наші уважні очі.
Одна дівчинка (років одинадцяти) сказала, що, мовляв, даремно ми прибираємо, що вже через пару тижнів тут буде стільки ж сміття, а то й більше. Тоді я розповів їй популярну серед урбаністів «теорію розбитих вікон», згідно з якою «якщо в будівлі є хоч одне вибите вікно, згодом будуть вибиті всі; явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила». Тому фахівці з облаштування міст рекомендують відразу ремонтувати вибите вікно і прибирати сміття. Вважається, що людям психологічно складніше смітити першими там, де чисто. Ця дівчинка повірила «теорії розбитих вікон», взяла пакет та разом з подругою долучилася до збору пластикових пляшок. Сподіваюся, ця теорія працюватиме на кар’єрі хоча б до наступного пляжного сезону.
Звичайно, одиничне прибирання – це лише тимчасове рішення. В ідеалі варто розставити по периметру кар’єру контейнери для сміття, поставити на всіх пляжах вказівники до найближчих контейнерів і налагодити централізований вивіз сміття звідти, можливо, міськими комунальними службами. Організатори і учасники сподіваються на співпрацю з міською владою у цьому питанні, адже такі великі проєкти, як приведення до ладу зони відпочинку біля Звенигородського кар’єру, можуть бути реалізовані лише спільними зусиллями громади та влади міста…
З різних під’їздів до кар’єру залишаються несанкціоновані звалища будівельного та побутового сміття; очевидно, все це ще не скоро наблизиться за рівнем чистоти до Віденського лісу. Але хочеться процитувати класика: «Лупайте цю скалу!», що в нашому випадку звучить як: «Приберіть сміття навколо цих скель!». Сподіваюся, колись все це настане.
Велике прибирання закінчилося великими танцями, це і називається «рейв». Дуже хочеться подякувати організаторам цього всього – Ельміру Асадову та Сергію Гресу – за те, що взяли на себе відповідальність і що надихнули стільки людей! Дякуємо громадським організаціям «Нова хвиля» та «Покоління культури» за допомогу в проведенні толоки і всім, хто прийшов чи якось інакше підтримав захід!
Чудові фото заходу належать Олександру Дробишеву, якому ми безмежно вдячні за те, що зафіксував пам`ять про прекрасну толоку!
Коли я дивився на всіх, хто прийшов, у душі відгукувалося початкове і не менш прекрасне, ніж сучасне значення слова «співгромадяни», – мешканці однієї громади, одного міста, які готові брати в свої руки його долю, робити його кращим, наскільки дозволяють їм сили та можливості.
Як зауважив Даніель Машуровський, один із учасників акції, «Кращого закінчення літа і бути не могло!» Із цим важко не погодитися!

Владислав Водько