Мій маленький вклад у велику перемогу

Олександрійка, студентка 3-го курсу факультету реклами та зв’язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету Юлія Слив’юк із самого початку війни не стала осторонь подій, а включилася в загальну боротьбу з ворогом. Про свою історію допомоги вона розповіла нашому кореспонденту.

– Свого часу я навчалася в Олександрійському колегіумі та посилено вивчала німецьку мову в спеціальному класі. У 2019 році за програмою культурного обміну поїхала в Німеччину, де проживала у родині місцевих жителів. У нас склалися добрі стосунки, тож після повернення ми підтримували з ними зв’язок.
Коли почалася війна, я у перші ж дні пішла до координаційного центру волонтерів і запропонувала свою допомогу. Деякий час я займалася прийомом дзвінків, брала участь в організації курсів першої медичної допомоги, плела сітки.
Відразу ж після початку війни зі мною зв’язалася родина німців, у яких я жила три роки тому – питали, чим можуть допомогти, пропонували прихисток.
До речі, у той же час німецька школа-партнер колегіуму за програмою обміну теж запрошувала олександрійські родини переїхати до них в берлінські сім’ї на час війни.
Я почала шукати людей у нашому місті, які хотіли б скористатися цією можливістю. Виявили бажання три дівчини та жінка з двома дітьми. Цією групою ми і вирушили до Німеччини.
Що мене вразило в дорозі – це прийом наших біженців польськими волонтерами. Здавалося, що на кордоні зібралася вся Польща, яка готова надати нам усе, як самим дорогим гостям! У Перемишлі було облаштоване ціле містечко з усіма побутовими зручностями.
Найважче було дістатися Німеччини – на той час квитки на всі види транспорту були дефіцитом. Тож довелося добиратися спочатку до Вроцлава, а вже звідти до Берліна. Тут теж нас привітно зустрічали волонтери, сім’ї, які надавали житло. Ми приїхали на вокзал, коли вже було темно, тож бачили, що скрізь по місту нічне підсвічування в жовто-блакитних тонах. Скрізь майоріли наші прапори.
У Берліні працює багато волонтерських організації, які переймаються проблемами біженців з України. До однієї з них приєдналася і я. Організація називається “Сонячний всесвіт” і займається збором коштів для біженців, допомагає підшукувати житло на Закарпатті, опікується їхніми переїздами та харчуванням.
Для збору коштів проводимо заходи у Берліні – концерти, виставки, ярмарки, майстер-класи. Я особисто готую і веду класи з Петриківського розпису.
Зараз плануємо ще кілька масштабних заходів, щоб привернути увагу до проблем нашої країни.
У кінці серпня в Берліні відбудеться “Літній фестиваль”, де буде величезна кількість відвідувачів та учасників. Такі заходи привертають увагу, дають змогу збирати допомогу, а нашим співвітчизникам відпочити та відчути дух батьківщини.
Ми, біженці за кордоном, також здатні допомагати військовим, працюючи в тилу та зміцнюючи міжнародну підтримку України – це нам під силу. Тож нехай це буде нашим маленьким вкладом у велику перемогу!

В. Петренко