Чи зробить кольт українців щасливими?

  Полеміка щодо легалізації вогнепальної зброї з певною циклічністю то розгорається, то затухає в нашому суспільстві. Хто б цьому дивувався: напруженість криміногенної ситуації в Україні, воєнні події на сході держави вкотре змусили багатьох українців задуматися над тим, де і як, легально чи ні придбати який-небудь «ствол» для захисту власного життя, своїх близьких і домівки. Предмет суперечок викликає масу діаметрально протилежних очікувань та асоціацій – від цілковитого схвалення до сумнівного остраху. На 100 українців зараз припадає 7 одиниць вогнепальної зброї. Тим часом у США – 88,8. Це, до слова, найвищий показник серед розвинених країн. Але не все так однозначно. Петиція про право звичайних українців володіти зброєю на сайті Президента набрала рекордну кількість підписів. Однак чи дозріло наше суспільство до цього?

    За і проти

   Противники легалізації зброї в один голос заявляють, що сьогодні і так можна вільно отримати дозвіл на вогнепальну зброю, пройшовши всі необхідні для цього процедури, отож, мовляв, для чого піднімати це питання на державному рівні. Дійсно, отримати дозвіл можна без жодних проблем, але лише на довгоствольну вогнепальну зброю. В Україні давно існує парадоксальне явище, коли держава дає змогу на законних підставах громадянину отримати дозвіл на володіння довгоствольною зброєю, а короткоствольною – забороняє. Парадокс у тому, що, наприклад, довгоствольний автомат чи помпова рушниця мають більш летальний характер дії на людину, ніж короткоствольний пістолет.

   Також противники легалізації короткоствольної вогнепальної зброї традиційно вказують на неготовність українського громадянина захищати самого себе. А загальна вседозволеність, на їхню думку, спричинить хаос на вулицях, постійну стрілянину з трагічними наслідками (що, власне, і відбувається вже зараз), також зросте кількість самогубств через необережне поводження зі зброєю.
Прихильники легалізації, як правило, починають з відомої ремарки «Бог створив людей різними, а кольт зробив їх рівними» і наводять інші аргументи: по-перше, зловмисники і так можуть мати при собі нелегальну зброю, по-друге, правоохоронці не завжди ефективно та вчасно можуть захистити громадянина від злочинця, по-третє, володіння зброєю – радше профілактичний захід з метою попередження злочинних дій, адже в такому разі зловмисник може остерігатися захисних дій жертви нападу.

   Адепти вільного обігу зброї навіть вважають, що він здатен частково вирішити дуже складну проблему, яка вже є – величезна кількість зброї із зони АТО нелегально потрапляє в інші регіони. Особливо безконтрольним це було на самому початку: люди, які переміщалися з Донбасу – військовослужбовці, добровольці, волонтери, – тягли звідти для себе озброєння, яке тільки хотіли, начебто не для злочинних цілей, а просто так, «для самозахисту». Такі громадяни тепер реєстрували б зброю та володіли нею цілком легально з набуттям відповідних дозволів, вважають ці прихильники. Але ж тоді доведеться легалізувати абсолютно все: від бойових видів стрілецької зброї і до протитанкових мін, гранатометів і т.д., адже деякий занадто кмітливий народ уже встиг ними запастися…

    Нагороди… автоматами і кулеметами

   А тим часом українські представники сильних світу цього активно запасаються бойовою зброєю, не чекаючи прийняття потрібних законів. І за повідомленнями ЗМІ, їм у цьому дуже допомагає міністр внутрішніх справ Аваков, наліво й направо нагороджуючи іменною зброєю. На запит журналістів «Українських Новин» в МВС неохоче, але все-таки повідомили, що в 2016 році було видано 392 накази про нагородження вогнепальною зброєю, відмовившись при цьому називати цифри за 2017 рік.

   Раніше статистику вручення “нагородних” пістолетів, автоматів і кулеметів, яка, виходить, велася в МВС, публікував у соціальній мережі Facebook сам міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. За його словами, за 2014-2016 роки він власноруч вручив 1 322 “стволи”, лише близько 100 з яких дісталися цивільним особам.

   За підрахунками журналістів, швидкість роздачі зброї міністром склала по 32 “стволи” на місяць.

  При цьому дані Авакова не збігаються з даними засобів масової інформації, яким вдалося роздобути частину інформації про його “нагородні списки”. Лише близько 15% з ідентифікованих нагороджених осіб виявилися військовослужбовцями, інші – цивільними особами з бізнесу, політики або просто з оточення самого Авакова.

   І представники державної еліти, отримавши таким чином «дуло», не проти того, щоб «з’ясувати стосунки» з якимось своїм опонентом за допомогою куль – в історії з нардепом від “Народного фронту” Сергієм Пашинським з’ясувалося, що він стріляв у В’ячеслава Хімікуса з пістолета, подарованого йому саме міністром Аваковим.

  У той же час в МВС тривалий час відмовляються надавати списки нагороджених, навіть після програних ними судів усіх інстанцій, які визнали інформацію про нагородження публічною. Протягом 2015-2017 років «Українські Новини» намагалися через суд домогтися опублікування переліку нагороджених іменною зброєю осіб в 2014-2016 роках. Агентство виграло суди в першій, апеляційній та вищій інстанціях, але МВС так і не виконало рішення суду належним чином.

   При цьому варто враховувати, що нагородна зброя є державною власністю. Відмова надавати інформацію про розпорядження держвласністю (хто є її кінцевим вигодонабувачем) є грубим порушенням норм Закону “Про доступ до публічної інформації”.

  При цьому суд зобов’язав Генеральну прокуратуру України зареєструвати кримінальне провадження щодо фактів видачі Аваковим нагородної зброї за заявою «Українських Новин».

     А олександрійці спокійні (але не всі)

   Але то там, «нагорі у них». Тепер поглянемо, що відбувається тут і тепер. За словами старшого інспектора з контролю за обігом зброї дозвільної системи Олександрійського районного відділу поліції капітана Володимира Ходаковського, якихось помітних змін ситуації за останній час на підвідомчій території не помічається. Дана служба видає дозволи лише на гладкоствольну зброю. Що стосується нарізної і травматичної, за відповідними дозволами слід звертатися до Головного управління Нацполіції в області. На даний час на обліку перебувають 700 власників гладкоствольної зброї (як правило, це мисливці) та 14 власників газової зброї. Також на території району мешкають 48 власників нарізної зброї і 23 власники травматичних пістолетів (виключно особи певних категорій, які мають на це право з метою самозахисту – військовослужбовці, працівники прокуратури тощо). Між іншим, з нового року вийшло розпорядження за підписом міністра А.Авакова про призупинення видачі дозволів на травматичну зброю журналістам.

  Що стосується місячників добровільної здачі зброї, за словами Володимира Миколайовича, минулого року до нього звернулися 16 мешканців району – власників мисливських рушниць, з яких 13 бажали перереєструвати їх на своє ім’я, а три інші одиниці просто не підлягали використанню через непридатний технічний стан і були вилучені для утилізації.

    Інспектор з контролю за обігом зброї у сфері ДС міського відділу Нацполіції ст. лейтенант Артем Марцофей на наше прохання теж надав відповідну інформацію. Але на відміну від попереднього співрозмовника, він відзначає підвищений інтерес жителів Олександрії та населених пунктів, що до неї відносяться, до придбання зброї для самозахисту. На думку посадовця, це пов’язано з загальною криміногенною ситуацією взагалі та зокрема – з недавнім резонансним випадком розбійного нападу на одного відомого підприємця в Олександрії. Наразі зареєстрованими власниками гладкоствольних рушниць у місті є 975 осіб. Під час місячника у жовтні минулого року олександрійці здали 1 мисливський нарізний карабін, 2 гладкоствольні рушниці, 1 сигнальний пістолет та 3 бойові набої калібру 5,45.

    Отже, яку зброю можна купувати пересічним громадянам України? Тим, хто досяг 21-річнго віку, дозволяється мати в користуванні мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю, а громадянам, старшим 25 років – нарізну вогнепальну мисливського зразка. Такі ж вимоги для придбання спеціальних засобів самооборони типу газових пістолетів і револьверів. Звісно, для цього ще треба мати здорову психіку, не зловживати алкоголем, не вживати наркотиків, не мати судимостей.

   Великий вибір, щоб стати «впевненим у собі»

  І на звершення – короткий аналіз дозволених засобів для тих, хто не дуже сподівається на чиюсь сторонню допомогу.

   Газові балончики

  Плюс: не потрібен дозвіл. Дешевий – від 40 гривень. Компактний. Доступний – можна купити і в спеціалізованих магазинах, і в Інтернеті. Не становить загрози життю.

   Мінус: слабка ефективність проти нападника, потрібно влучити в обличчя на відстані 1-2 метрів. Ефект від балончика настає тільки за кілька секунд. Також легко можна отруїтися ним самому.

   Електрошокери

  Плюс: відносно недорогі – від 400 до 600 гривень. Доступні. Компактні.

  Мінус: офіційно не дозволені, але продаються в інтернет-магазинах. Для ефекту потрібен контакт з оголеною частиною тіла, чого іноді неможливо досягти. Якщо у нападника виявиться слабке або хворе серце, він може померти від електроудару.

   Пневматична зброя

   Плюс: не вимагає отримання дозволу. Можна вільно придбати як у спеціалізованому магазині, так і в кіоску. Не становить смертельної загрози.

  Мінус: невелика ефективність. Якщо нападник в одязі – така зброя його не зупинить. Ефективна при влучанні в око, але це не просто зробити. Пневматику також не можна носити з собою: стиснений газ часом “підтікає”.

   Газова зброя

  Плюс: доступна. Мінус: малоефективна. Влучити в нападника потрібно зблизька, з 2-3 пострілів. Можна легко отруїтися газом від пострілу самому. Потрібен дозвіл на придбання і носіння.

  Травматична/вогнепальна зброя

 Плюс: відносно ефективна проти нападника в різних ситуаціях. Фахівці називають її зброєю непрогнозованої дії.

   Мінус: травматика доступна не всім, а лише окремим категоріям населення. Для вогнепальної зброї потрібен дозвіл, велика кількість довідок, а також – відповідна підготовка. Вартість дозволу – від 1300 гривень, вартість зброї набагато більша: наприклад, пістолет «Форт» українського виробництва коштує від 16 000 гривень. Недоліки чинного законодавства дозволяють кваліфікувати захист зі зброєю як перевищення меж самозахисту, що карається законом.

   В Україні немає спеціального закону, який би регламентував придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї. Згідно зі ст. 263 Кримінального Кодексу, носіння, зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї, вибухівки та набоїв карається ув’язненням на термін від 3 до 12 років.

  Депутатам, співробітникам судів та членам формувань з охорони громадського порядку (дружинникам) – дозволене придбання та носіння травматичних пістолетів (журналісти поки що під питанням). Процедура отримання дозволу така ж, як для вогнепальної зброї, додатково потрібна позитивна довідка-характеристика з роботи.

    Між іншим, фахівці не надто радять озброюватися будь-якою вогнепальною зброєю жінкам. За статистикою, навіть озброєна таким чином, але не стійка психологічно і фізично слабка стать все одно не здатна належним чином протистояти чоловікові-нападнику. І злочинець просто відбере у неї пістолет чи рушницю, а колишня власниця у такому випадку сама ризикує підпасти під кримінальну статтю за необережне поводження зі зброєю чи неналежне її зберігання (ще один парадокс нашого законодавства). Отож жінці залишається лише незавидна доля усіма можливими засобами уникати потенційної небезпеки, або ж якщо вона, борони Боже, таки настала, розраховувати на сторонню допомогу… Звісно, якщо жінка – не суперагент якоїсь спецслужби або хоча б спортсменка-розрядниця з кульової стрільби.

   Якщо ж ви твердо вирішили, що для захисту вам потрібна саме вогнепальна зброя, підготуйтеся до отримання дозволу на неї від держави. Процедура включає в себе наступні пункти:

  1. Отримати медичну довідку форми 127/о. Потрібно пройти медогляд у поліклініці за місцем проживання, це займе кілька днів і коштуватиме пару сотень гривень, або у спеціалізованому медичному центрі – за годину і 250-350 гривень.

   2. Придбати сейф. Вартість сейфу для 3 одиниць зброї – від 700 гривень. За законом він має бути прикріпленим до підлоги і несучої стіни.

   3. Пройти курс підготовки володіння зброєю Навчають цьому у будь-якому великому тирі. Вартість різна. Термін навчання – до трьох тижнів. По завершенні – здається екзамен, після цього можна отримати довідку для міліції.

  4. Сплатити послуги МВС і викликати дільничого. Після отримання пакету документів інспектор видає квитанції на оплату послуг МВС та вартості бланка посвідчення на право зберігання зброї (теж коштує грошей). Після їх сплати упродовж 30 днів має прийти дозвіл на купівлю зброї. Дільничий має перевірити сейф (про це краще заздалегідь з ним домовитися).

  5. Отримати дозвіл на купівлю зброї. У райвідділі дозвільної системи МВС отримати сам дозвіл. Упродовж 3 місяців купити зброю. Якщо за цей час ви так і не зробили покупки – необхідно здати назад дозвіл або продовжити його.

  6. Відвідати дозвільний центр МВС і купити страхування. Подати заяву про видачу дозволу на придбання зброї, картку-заяву (зразки на місці), докласти медичну довідку і документ про курси володіння зброєю. Обов’язково придбати поліс страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути вчинена третім особам від необережного поводження зі зброєю, на три роки. До заяви додається ксерокопія паспорта і чотири фото 3 на 4. Щасти вам. І тримайте порох сухим у наш неспокійний час.

О.Сокорський