Як прожити на “прожитковий” мінімум?

   Нещодавно депутати Верховної Ради проголосува-ли за прийняття Державного бюджету на 2018 рік. У ньому зокрема передбачається підвищення розміру сумнозвісного прожиткового мінімуму з 1624 до 1700грн, тобто аж на 76 гривень. З цього приводу свої критичні зауваження вже висловили ряд столичних експертів-економістів. Наприклад, голова Комітету економістів України Андрій Новак вважає, що таке підвищення прожиткового мінімуму – не що інше, як звичайний популізм. За його словами, а також і на думку інших аналітиків, дане «покращення» бачиться просто знущанням над людьми:
«Пригадаймо, вміст і вартість споживчого кошика не переглядався урядами (попереднім і нинішнім) п`ять років. За цей час інфляція в Україні склала понад півтораста відсотків, у середньому люди стали біднішими в чотири рази, а прожитковий мінімум підвищується всього на 4,1 відсотка», – каже експерт.

   До речі, навіть у Міністерстві соціальної політики існуючий розмір прожиткового мінімуму вважають вкрай неприйнятним: ще понад рік тому міністр Андрій Рева в одному з інтерв`ю ЗМІ визнав, що ця величина становить (на той час) не менше, ніж 3,5 тисячі гривень.

  Ну що ж, цією так званою чесністю свою порцію оплесків він заробив. Але справа у тому, що пан міністр, роблячи таку заяву, нічим не ризикував. Бо він добре знає, що на підвищення даного соціального стандарту його відомство аж ніякого впливу не має, а тому й не несе відповідальності за нього. По-друге, кому, як не йому, добре відомо, що оскільки даний показник застосовується при розрахунку абсолютно всіх соціальних виплат і допомог, отож його суттєве підвищення автоматично потягне перерахунок у бік збільшення і самих соціальних допомог. А на це у держави ніколи не знайдеться стільки грошей. Ну хіба що увімкнути на всю потужність друкарський станок…

  Зауважимо, міністр соцполітики висловився стосовно реального прожиткового мінімуму у 3,5 тисячі ще понад рік тому. Але навіть за цей час і економіка країни, і добробут людей кращими не стали, а зовсім навпаки. Отож і ці три з половиною тисячі – вже явно застаріла цифра. Проголошеного владою і урядом країни «зростання» ВВП ми якось не помітили, зате добре помічаємо постійний і неухильний ріст споживчих цін абсолютно на все. А ціни у співвідношенні до купівельної спроможності якраз і є набагато красномовнішим показником стану економіки, ніж якийсь абстрактний для більшості пересічних людей ВВП. І пенсіонерку, яка купує у м`ясному павільйоні замість м`яса курячі лапи собі на суп (бо ще недавно «демократичні» за ціною курячі стегенця зараз їй уже не по кишені!), мало втішають тріумфальні запевнення нашого Прем`єр-міністра про зростання економіки на якісь там відсотки за рік. А що вже казати про таку розкіш для малозахищених верств, як сир, звичайна риба, сало, свинина, коли людина (сам бачив!) замість свинячих ніжок купує на холодець вичищені до блиску обрізки свинячої шкурини?

  А тим часом той же пан міністр Андрій Рева цинічно заявляє в ефірі одного з телеканалів, що причина бідності українців, виявляється, у тому, що вони… багато їдять, а тому й не вистачає їм (тобто нам з вами) грошей на все! Ну не володіємо ми (дослівно) «культурою харчування», що тут поробиш… Отож, виходячи з таких глибокодумних сентенцій Андрія Реви, зарплата якого вимірюється шестизначними цифрами і відтак проблеми різних там злиденних «мінімалок» для нього недосяжні, нам ще вчитись і вчитись, як і що «правильно» їсти і пити. Але принаймні, переходячи у своєму раціоні на курячі лапи і свинячу шкуру, перші успіхи у такому «навчанні» ми вже зробили…

   Для довідки: за визначеннями ООН, якщо людина в середньому витрачає на прожиття менше 2,5 долара за день, вона знаходиться за межею злиднів. Якщо поділити 1700 гривень на 30 днів, в еквіваленті виходить 2,1 долара на день. No comments, як кажуть у них…

О.Сокорський