Окт
2

     Старі нові барви політики

   Як бачимо, перший неповний місяць роботи Верховної Ради приніс небагато нового – насамперед у стосунках парламентської коаліції, опозиції та уряду. Як вважають політичні експерти, ці стосунки будуть спрямовані на виконання декількох завдань. Перше: р о з ш и р и т и парламентську підтримку, оскільки зараз коаліції дефакто немає, а є лише певні ситуативні союзи між депутатами та депутатськими групами, які будуть намагатися шукати нових союзників у парламенті. З іншого боку, владі треба буде підтримувати певний рівень довіри суспільства, оскільки занадто багато вже було прийнято непопулярних рішень і, зокрема, чи не найголовніше з них – підвищення тарифів.

  Тому влада буде намагатись якимось чином комунікувати з суспільством, щоб виправдатися, для чого це потрібно. І як головне виправдання вини перед співвітчизниками, влада покладає надії зокрема на механізм субсидій. А ще одне завдання, яке покладає влада на себе, вважають політологи, – це збереження співпраці на певному рівні з міжнародними партнерами. Але тут потрібно буде продовжувати рух реформ, який загальмувався, як наприклад, децентралізація. І запуск електронного декларування стикається з великими проблемами (очевидно, що є великий спротив з боку багатьох представників влади й уряду, котрі самі зовсім не бажають, щоб їхні, захмарні для переважної більшості людей, статки стали відомі цій самій переважній більшості).

  Очевидно, що і фактор впливу Заходу на український політикум відіграватиме свою роль: влада намагатиметься знайти якийсь баланс між задоволенням власних інтересів і виконанням вимог Заходу. З боку опозиції буде намагання розіграти карту дострокових виборів – насамперед це вигідно «Батьківщині», котра зараз демонструє певне зростання популярності (за соціологічними опитуваннями). Скоріш за все, вона і надалі «гратиме» на питанні тарифів, що підігріватиме настрої суспільства, котре незабаром отримає перші платіжки за тепло та інші компослуги. Тоді вже можна буде запустити масовану компанію за перевибори. Схильні будуть це робити і Радикальна партія та Опозиційний блок. Але поки що достатньої підтримки у суспільстві таких настроїв немає: політичні аналітики вважають, що відносна більшість людей цього не хоче з міркувань, що це і політична нестабільність, і значні витрати. Та й зневіра суспільства стосовно того, що дострокові вибори щось здатні змінити у нашій ситуації, теж присутня.

    Президент: «Слава Богу, транш ми отримаємо»

   Незважаючи на ось таку велику кількість запитань, влада в особі уряду якось не поспішає вичерпно відповідати на них, а головне – детально пояснювати, коли ж нарешті з’явиться світло в кінці соціально-економічного тунелю. Вона обмежується здебільшого словами про «соціальну справедливість», готуючи, наприклад, підгрунтя для обмеження виплат і стипендій студентам, чи нескінченно повторює тези про «необхідність боротьби з корупцією», не дуже пояснюючи, як саме результати цієї боротьби у разі її успішності вплинуть на збільшення зарплат та пенсій.

     До речі, зарубіжні партнери якось не дуже реагують на ці слова: нещодавно запущена з великим тріумфом процедура електронного декларування доходів державних посадовців не справила великого враження на них. У представництві ЄС в Україні так прямо і заявили: успіх системи електронного декларування статків чиновників Європейський союз оцінюватиме не за фактом його формального запуску, а за ефективним функціонуванням. Це відразу ж спровокувало запитання: а надання безвізового статусу Україні з чим саме тепер у Брюсселі будуть пов’язувати? А в Міжнародному валютному фонді, який з розглядом українського питання теж зовсім не поспішав, про проблему електронного декларування взагалі промовчали. Судячи з усього, експертів Фонду більше цікавить український бюджет і заяви Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана «вже у вересні внести у парламент чесний бюджет» було тоді замало для продовження кредитування. Про гроші МВФ голова комітету економістів України Андрій Новак:

    «Затримка з надходженням нового траншу МВФ має, скоріш за все, політичну причину, ніж процедурну, і зволікання МВФ можна зрозуміти: нинішній український уряд збирається змінювати економічну політику, чи не збирається? Мабуть, коли вони побачили новий документ, а саме – бюджетну резолюцію, він спеціалістів МВФ насторожив, і вони взяли певну паузу. Тому транш не був нами отриманий у липні, а те- пер вони чекали внесення до парламенту само- го проекту Державного бюджету на 2017 рік.

   Треба сказати, що сьогодні для України не є настільки критичними сам транш чи точніше – його величина: 1,7 мільярда чи 1 мільярд (як потім виникла ця цифра), важливішим є сам факт продовження співпраці з Міжнародним фондом, оскільки на МВФ орієнтуються інші наші кредитори та інвестори».

    Хто «грається» гривнею?

   «Зараз уже приблизно рік, як в Україні немає об’єктивних чинників для девальвації гривні, бо всі три головні фактори, які впливають на курс, рік як позитивні, – продовжує А. Новак. – А саме: експортно-імпортний баланс за підсумками півріччя позитивний, другий чинник – платіжний баланс – теж виконується. Третій фактор, який впливає на курс гривні, – державний борг: минулого року ми отримали його реструктуризацію і навіть списання 20 відсотків, що також зараз не тисне на гривню. Тому у нас зараз є всі можливості не лише для стабілізації гривні, а навіть для її зміцнення».

    Тоді у нас, «пересічних», відразу ж виникає запитання: що ж тоді ми маємо останнім часом з курсом інвалют по відношенню до гривні (чи навпаки, якщо комусь так зручніше)?

    «Те, що зараз відбувається – стовідсотково штучна девальвація, яку, очевидно, спланував уряд, що, власне, він і підтвердив у бюджетній резолюції, заклавши курс 27,2 грн за 1 долар. І активізація зниження курсу гривні протягом останніх двох місяців якраз і пояснюється тим, що Кабмін разом з Нацбанком почали реалізовувати цей план девальвації для того, щоб іти найлегшим шляхом, яким рухався і попередній уряд останні два роки. Все просто: за рахунок девальвації гривні вирішується зразу два завдання: наповнення державного і місцевих бюджетів через інфляційний ефект і задоволення «апетитів» експортоорієнтованих фінансово-промислових груп. Це найлегша дорога для уряду і експортерів, для всіх інших наших громадян і переважної більшості українських підприємств, які не є експортерами продукції, така девальвація дуже шкідлива, і це зрозуміло всім: вона зменшує платоспроможність і населення, і згаданих підприємств», – вважає експерт А. Новак.

    Одним словом, у тих, хто на собі відчуває, висловлюючись дипломатично, «жорсткий стиль турботи уряду про народ», запитань вистачає: це ті ж студенти, які можуть розпрощатися зі стипендією не за отримані в ході навчального процесу двійки, а з причин, що від них не залежать; і представники так званого середнього класу, котрі заробляють не настільки багато, аби на все вистачало, але достатньо, щоб не отримувати житлову субсидію, і відповідно, повинні будуть «по повній» платити за газ, опалення, електроенергію та воду, які, до речі, цього місяця у черговий раз суттєво подорожчали. Чи взагалі вистачить тих же енергоносіїв при таких нинішніх «розкладах», щоб пережити зиму, що вже зовсім не за горами? І стосовно справжньої вартості нашої національної валюти, яка формально вже закладена у бюджет у розмірі понад 27 гривень за долар, також дуже цікаво знати. Пригадаймо: у Держбюджет 2016 року вона закладалася на рівні 24 гривень, але що ми маємо зараз, так би мовити, «у реалі»? Яку реальність ми отримаємо у найближчій перспективі? Запитання, запитання…

О.Осауленко

Один комментарий

  • Аноним пишет:

    І ні словечка, «про старі нові барви», колосальних втрат державного бюджету на МИТНИЦІ. Там, по оцінках експертів , » ховається», ще один держбюджет! -Коли хоч кишені від цих коштів порепаються у причетних, (депутатствуючих, міністерствуючих) бо совість, ні у старих, ні у нових «барВарварів» — ніколи!

    Мне нравится! Thumb up 0

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11