Авг
15

Серед нових назв вулиць Олександрії хотілося б побачити ім’я відомого робітника заводу підйомно-транспортного устаткування («Віра-Сервіс») Василя Федоровича Кравця, лауреата Державної премії СРСР, який своєю працею прославив наше провінційне містечко на високому рівні.

Він народився у 1937 році в селі Комінтерні, проживав у Алеївці. Після закінчення школи механізаторів у 16 років став кращим молодим механізатором Олександрійського району. З 1961 року – робітник заводу ОПТУ (тепер – «Віра-Сервіс Інтермаш»). Лауреат Державної премії СРСР. Помер 26 грудня 2010 року.

Василь Кравець – перший і останній лауреат не лише в Олександрії, а й в Україні, який номінувався на престижну премію як кращий робітник республіки у 1989 році. А потім держава розпалася.

Наша тодішня місцева влада не використала його ім’я як приклад для трудового виховання молоді. Колись радянська пропаганда штучно створила свого Стаханова, десятки років передовиків народного господарства називали стахановцями. Василь Кравець також був стахановцем, справжнім лідером колективу, своєї бригади. Освоївши 12 суміжних спеціальностей, він очолив першу комплексну бригаду, де кожен робітник міг замінити іншого, уміло виконуючи всі технологічні операції. Сам бригадир умів власним прикладом продемонструвати як професійні знання, так і відповідальність за виконання завдання. Незабаром бригада стала прикладом для інших не лише на заводі, а й у місті та області. Василь Кравець отримав понад 50 відзнак найвищих рівнів. Але ставився до них байдуже, не любив красуватися на трибуні. Навіть, отримавши золоту медаль лауреата Державної премії у Кремлі, поклав її до своїх інших нагород – ордена Червоного Прапора, диплома про присвоєння звання заслуженого працівника Міністерства важкого машинобудування та інших. Він спокійно повернувся до праці, не відмітивши нову нагороду у трудовій книжці, ніколи її не одягав, не користувався своїм новим статусом, коли разом з товаришами боровся за виплату заборгованості із заробітної плати. Ще 10 років після отримання Державної премії Василь Кравець працював на заводі простим робітником, намагаючись допомогти підприємству вийти з кризи. А по виході на пенсію був народним засідателем у суді, завжди відстоював власну думку, незалежно від рішення суду.

Фізично міцний та невгамовний, він не помічав, що серце дає збій. Спочатку один інфаркт, потім другий… Про існування лауреата Олександрія дізналася з некролога. На диво байдуже, навіть вороже сприйняли звістку про нього місцеві краєзнавці. Вони виступили проти встановлення меморіальної дошки на будинку, де жив Василь Кравець. Але добре, що працю лауреата оцінили на заводі, у місті, області, в Україні, у профільному міністерстві і на спільному засіданні Кабінету Міністрів та Центрального комітету КПРС – у той час вищої державної влади. У день 75-річчя з дня народження Василя Кравця, 15 травня 2012 року, Олександрійська районна рада відкрила меморіальну дошку знаменитому земляку на будівлі Бандурівської середньої школи.

Я думаю, що працівники підприємства «Віра-Сервіс Інтермаш» підтримають пропозицію назвати на честь Василя Кравця одну з вулиць Олександрії – Пархоменка або Свердлова, якими лауреат ходив на завод, або Паризької Комуни, на якій знаходиться завод, де бригадир працював 37 років. Шкода, що питання про перейменування будуть вирішувати разом із владою ті ж самі краєзнавці…

Віталій Куропятник

Від редакції. Наші читачі, у тому числі в Інтернеті, обговорюють питання перейменування вулиць. Поки що більшість схиляється до думки, що нові топонімічні назви мають бути нейтральними, тобто, не на честь діячів певних часів, яких можуть не сприйняти наступники. Назви площ та вулиць не повинні змінюватися в угоду кожній новій владі. А історичні назви теж не завжди доречні. Приміром, вулиця Луначарського раніше називалася Тюремною, оскільки на ній розташовувалася в’язниця. Були у нас ще Грязна, Санітарна – кому захочеться жити на вулицях з такими назвами? Хай уже будуть Сонячними, Абрикосовими, Тінистими, вважають наші читачі. І ми з ними згодні. Деякі вулиці можна так назвати. Чекаємо на ваші пропозиції.

, .

комментария 2

  • «…нові топонімічні назви мають бути нейтральними, тобто, не на честь діячів певних часів, яких можуть не сприйняти наступники…»
    Согласен на 100% ! А то опять пр.Ленина сменит пр. Бандеры, ул. Свердлова на ул. Шухевича и т.д.

    А как кстати обстоят дела у комиссии по переименованию, есть ли варианты новых названий ? Интересно было бы ознакомиться. И кто то подсчитывает затраты из городского бюджета на весь это процесс, тоже интересно было бы узнать стоимость данного «мероприятия» .

    Мне нравится! Thumb up +2

    • Helena пишет:

      Товарищ, как раз на этой неделе собираюсь заняться этим вопросом.

      Мне нравится! Thumb up 0

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11