Дек
11

 

На черговому засіданні робоча група з декомунізації прийняла рішенні рекомендувати перейменувати вулицю Чубаря ім*ям  Миколи Зерваницького.

Микола Іванович Зерваницький (1854-1903) — голова Олександрійської повітової земської управи, статський радник. 1882 р. був обраний почесним громадянином м.Олександрії.

Народився 5 (18) травня 1845 р. в Олександрійському повіті. Походив із потомственних дворян. У 1865 закінчив Харківський університет зі ступенем кандидата юридичних наук. З 1966 по 1870 перебував на урядовій службі у 4-му департаменті Сенату та Міністерстві юстиції. У 1870 обраний мировим суддею, а у 1871 – гласним Олександрійського повітового земського зібрання. Був головою з’їзду мирових суддів Олександрійського повіту, повітовим предводителем дворянства, головою місцевого комітету товариства Червоного Хреста.

З 1877 і до самої смерті – голова Олександрійської повітової земської управи, директор Олександрійського тюремного відділення.

Порядний, добросовісний і освічений чоловік, багато років свого життя він присвятив Олександрійському земству. У 1882 році, за клопотанням міської громади, М. І. Зерваницький нагороджений званням «Почесний громадянин міста Олександрії».

Особливо великі його заслуги у розвитку народної освіти й медицини. Зокрема, завдяки йому Олександрійський повіт прославився тим, що одним з перших у Російській імперії забезпечив народні читання наочністю – чарівними ліхтарями з туманними картинками. У 1902р. народні читання з тіньовими картинками проводились у 87 школах Олександрійського повіту. Було влаштовано 378 читань, які відвідало понад 27 тисяч учнів. На 88 земських шкіл припадало 50 чарівних ліхтарів.

Помер М. І. Зерваницький 11 лютого 1903 р. у Москві, але похований у с. Пустельниковому Олександрійського повіту. Про популярність Зерваницького свідчить той факт, що на його похорон у с. Пустельниковому зібралося кілька тисяч селян. Олександрійське земство мало намір з метою увічнення пам’яті Зерваницького спорудити йому пам’ятник від земства та відкрити в Олександрії ремісничо-грамотне училище його імені. У прощальному слові підкреслювалося: „Он в течение 33 лет стоял на страже развития всех отраслей земского хозяйства и благодаря ему…Александрийское земство заняло одно из первых мест в губернии постановкою медицины… Постановка же дела народного образования создала славу уезду не только в губернии, но и далеко за ее пределами».

Підготувала Олена Карпачова за сприяння Олександрійської міської ЦБС

, .

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11