Сен
4

«Україні загрожує комунальна катастрофа» – такими або подібними недвозначними заголовками розпочинаються інформативні матеріали багатьох друкованих та електрон-них вітчизняних ЗМІ.
«Рівень платежів за комунальні послуги останнім часом упав на 6-8 відсотків і лежить у межах 89-90%. Це пов’язано як з оформленням субсидій, так і з тим, що у людей стало менше грошей. І це у той час, як зима ще не настала. Тенденція може стати такою, що на початку опалювального сезону у листопаді-грудні рівень платежів ще скоротиться», – говорить в інформаційному ресурсі «Вісті» заступник міністра регіонального розвитку Едуард Кругляк.


Слід зазначити, що наведені вище цифри зовсім не є показовими середньостатистичними по Україні. Наприклад, у Закарпатті б’ють тривогу – там люди значно гірше платять за газ. «Після підняття тарифів платежі впали катастрофічно – до 60 відсотків», – говорить голова правління ПАТ «Закарпатгаз» Віталій Шатило.
А президент українського аналітичного центру Олександр Охріменко також наводить свої дані: «Борги по комунальних платежах у країні складають 12 мільярдів гривень! Якщо порівняти дані Держстату, то рівень платежів тільки за газ у червні порівняно з квітнем упав у 2,4 раза. Бо у квітні люди ще платили за старими тарифами, а у травні – вже за новими. Що буде з настанням опалювального сезону, коли люди побачать платіжки за тепло, газ і електроенергію – прогнозувати важко. Тоді цифра вже може бути не 12, а всі 20 мільярдів гривень», – вважає експерт.
І він, і багато інших аналітиків в один голос стверджують: проблема в тому, що уряд, замість того, щоб спочатку провести реформування системи житлово-комунального господарства, а потім підвищувати тарифи, зробив усе навпаки. При цьому деякі з урядовців прямо посилаються на Міжнародний валютний фонд: мовляв, ми тут ні до чого не причетні, це вимога виключно МВФ, як умова для подальшого виділення Україні кредитів. Дуже цікаво виходить: щоб випросити кредит, треба спочатку здерти три шкури зі своїх співвітчизників, а вже потім реформувати на ці гроші ЖКГ та взагалі економіку протягом ніким не визначеного терміну… А між іншим, від часу задекларованих новим урядом реформ (у тому числі й житлово-комунальних) уже минуло півтора року. Хто-небудь з нас помітив бодай якісь зрушення, крім тарифних?
Що цікаво, складається враження, що ніхто з широкого загалу в очі не бачив, що ж насправді вимагає від нас МВФ. Бо це лише урядовці стверджують, що він однозначно наполягає на підвищенні тарифів. А багато хто з експертів кажуть: умова МВФ звучить не зовсім так (чи зовсім не так): для отримання кредитів необхідно Україні провести реформування сфери ЖКГ і привести тарифи на комунальні послуги та енергоносії до рівня економічно обгрунтованих. Але наш уряд, як ми вже не раз пересвідчувалися, всі реформи розпочинає (а нерідко і закінчує) виключно через «затягування пасків». Тобто «реформувати» означає лише одне – підвищити.
Ну а як справи з платежами за комуналку на Кіровоградщині? Якщо вірити тій же статистиці і порівнювати наведені дані з Закарпаттям, то у нас вони просто випромінюють оптимізм: хоча у червні 2015 р. населенню області нараховано за ЖК-послуги 42,1 млн. грн, що у 1,8 раза більше порівняно з червнем 2014 р. (а населення, добавимо від себе, стало удвічі бідніше порівняно з тим же минулорічним червнем (виходячи з купівельної спроможності та курсу гривні і заморожених зарплат), рівень оплати ЖК-послуг, включаючи погашення боргів попередніх періодів, за червень 2015-го у Кіровограді та ще 13-ти районах області, включаючи й Олександрійський, є навіть вищим за 100 відсотків!
Окремо поцікавились ми і станом сплати абонентами Олександрійського КП «Теплокомуненерго» за централізоване теплопостачання. За словами директора підприємства Алли Грибачової, ситуація теж не є критичною: рівень платежів населення з урахуванням державних субсидій на сьогодні становить 98 відсотків. Підприємство, як пояснила керівник, не має потреби (втім, як і можливості) брати кредит на закупівлю природного газу на наступний опалювальний сезон. Що ж, добре, коли це справді так, і сподівання на краще підтвердяться не лише на початку опалювального періоду, а й протягом нього. Але неясне відчуття тривоги, пов’язане з тарифною політикою держави, все одно чомусь не полишає і дещо затьмарює собою безтурботний оптимізм статистики…

О.Осауленко

, , , , , .

Один комментарий

  • «…Що цікаво, складається враження, що ніхто з широкого загалу в очі не бачив, що ж насправді вимагає від нас МВФ. Бо це лише урядовці стверджують, що він однозначно наполягає на підвищенні тарифів. А багато хто з експертів кажуть: умова МВФ звучить не зовсім так (чи зовсім не так)…»

    а ведь действительно, почему не огласит правительство весь список требований МВФ прилюдно ?! А то как то кулуарно все происходит.

    И несколько не в тему, но одно событие, я бы сказал мирового значения, прошло незаметно, а именно — Китай отметил свой День Победы и провел 3 сентября парад. И руководит Китаем – одной из сильнейших мировых держав, коммунистическая партия . Стоит задуматься, почему ОНИ смогли, а мы нет.

    Китай во время Второй Мировой войны понес большие потери 35 миллионов человек
    ( СССР 25-30 миллионов).

    Рекомендую отбросить политику и посмотреть. Зрелище яркое и красивое. Смотреть лучше в HD качестве, нашел на одном из российских каналов ( без политики, напоминаю). Есть и на украинских каналах , но не полностью или в худшем качестве.http://vetonet.ru/clubs/85_parad-pobedy-v-pekine-2015-transljacija-onlain-byla-dostupna-v-seti-video.html

    Мне нравится! Thumb up +2

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11