Янв
28

Спостерігаючи за роботою народних обранців на місцевому рівні завжди мимоволі порівнюєш два депутатські корпуси Олександрійщини — районний та міський. І порівняння не на користь другого: поки вiн займається політичними розбірками, перший вирішує питання громади. Про особливості роботи районних обранців народу — наша розмова з головою Олександрійської райради Ольгою Кориненко.

— Минулої п’ятниці, після двох місяців розбратів, міські депутати нарешті, зайнялися проблемами міста. Ваша ж команда відразу приступила до роботи.

— Рада увійшов в робочий режим 23 грудня, коли відбулася друга сесія Олександрійської районної ради сьомого скликання. Були прийняті головні документи: «Про програму економічного і соціального розвитку району на 2016 рік», «Про районний бюджет на 2016 рік», «Про комплексну програму соціальної підтримки учасників АТО, членів їх сімей та пам’яті загиблих на 2016 рік», «Про програму розвитку малого та середнього підприємництва в районі на 2016-2020 роки». А до цього вже з кінця листопада працювали постійні депутатські комісії.

— Спостерігаючи за міськими сесіями, видно, що багато нових депутатiв ще не ввійшли в курс справи або пливуть за течією за більш досвідченими місцевими політиками. У районному депутатському корпусі теж багато нових облич. Як Ви з ними справляєтеся?

— Так, у нас багато новачкiв. Але ми всі вчимося. Були організовані заняття, семінари, де депутати «підковували» свою грамотність і вивчали ази депутатської діяльності.

— Коли читаєш сторінки офіційних джерел районної ради та адміністрації складається враження, що у вас «тиша та спокiй». А сесії нагадують часи СРСР — повний і одноголосний «одобрямс».

— Я б не сказала, що «повний і одноголосний». Просто, перш ніж винести питання на голосування, його обговорення проходить кілька етапів: обговорення на місцях, у постійних комісіях, на дні депутата, з керівництвом адміністрації. І коли консенсус знайдений, залишається тільки закріпити його офіційно.

— У депутатського корпусу бувають тертя з адміністрацією району?

— Ні. Всі питання спочатку обговорюються спільно. Знаю, що в деяких районах області це хвора тема, і там трапляються серйозні конфлікти, але Олександрійщинi всі роки щастило з керівниками та командами чиновників, депутатів. Мені подобається вираз, який якраз підходить до нашого району: «Якщо є порозуміння влади, депутатів та громади, то і їхня робота буде успішною».

— Які головні сьогодні завдання у депутатів району?

— Завдання депутатів — це накази виборців. А їх сьогодні хвилюють найбільше якість доріг, освітлення сіл, водопостачання. Потрібно «просівати» бюджет, знаходити резерви не тільки на основні статті витрат, але і на заплановані.

— А як районна рада планує поточну роботу?

— Запрошуємо почергово всіх голів сільрад, заслуховуємо звiти про виконану роботу, про плани, проблеми і разом шукаємо шляхи їх вирішення.

— Новим депутатам дістався важкий бюджет?

— Якщо торік дохідна частина бюджету становила 170 млн гривень, то в 2016 роцi — 183. Але при цьому деякі статті витрат держава переклала на місцеві органи самоврядування. Так з 2016 року урізано фінансування медицини та освіти. Не виділяються кошти на пільговий проїзд та харчування дітей пільгових категорій у навчально-виховних закладах.

Ми спільно з держадміністрацією району прийняли рішення про компенсацію витрат на медикаменти пільговикам, взяли на себе фінансування харчування школярів, до кінця місяця повинні вирішити питання з пільговими перевезеннями в громадському транспорті. Думаю, що якщо на державному рівні не відбудеться ніяких змін і пільгові субвенції скасують, то ми перейдемо на адресну допомогу з місцевого бюджету. Зараз ми проводимо розрахунки по кожному населеному пункту, по кожному пільговику.

Також у планах на цей рік ремонт двох амбулаторій у Новій Празі і Червонiй Кам’янці, будівництво твердопаливної котельні в Новопразському НВК, перевод Протопiвської ЗОШ І-ІІІ ст. і Недогарского НВК з газу на альтернативне опалення. Заплановані також ремонти водогонів у Новій Празі і Приютівці — тут труби не мінялися близько 50 років.

— Ольга Анатоліївна, Вам, як фахівцю в системі освіти, добре відома проблема маленьких сільських шкіл. Що їх чекає?

— Проблема вимирання сіл — загальнонаціональна і від цього нікуди не дітися. За останні роки не те що школи — кілька сіл зникли з карти нашого району та України. Зараз уряд прийняв рішення, що школи, в яких менше 25 учнів, з наступного навчального року будуть закриті. У нашому районі це школа в селі Долинському, де зараз 22 учнi.

Звичайно, це сумно, але є тут і позитивні моменти — у великих школах з укомплектованим штатом педагогів є можливість отримання повноцінної освіти. Взяти для прикладу дітей села Березівки. Тепер їх возять до Цукрозаводського НВК, де, крім більш якісного навчального процесу, школярі можуть відвідувати різні гуртки, групу продовженого дня. Відгуки батьків про таку оптимізацію тільки позитивні.

— Кажуть, що в районі всім заправляють кілька великих сільськогосподарських компаній?

— Чому «заправляють»? Допомагають. Якщо подивитися скільки за останні ними було створено, спрямовано коштів на розвиток соціальної сфери, то це буде величезна цифра і вражаючі показники.

Організація безкоштовного харчування учнів, забезпечення безкоштовного підвезення учнів до шкіл, де відсутні шкільні автобуси, допомога у проведенні ремонтних робіт (наприклад, за участю ТОВ «УкрАгроКом» проведено ремонт філіалу Новопразького ДНЗ№1 «Рукавичка»), надання спонсорської допомоги у покращеннi матеріально-технічної бази установ социальной сфери.

— Коли слідкуєш за обговорення сільськими громадами Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» складається враження, що вони не горять бажання щось міняти.

— Тут потрібно керуватися не політичними, а суто прагматичними мотивами і виходити з доцільності таких змін. Наприклад, якщо Шарівська і Свiтлопiльська сільради об’єднаються територіально з Новопразькою, то, думаю, це буде сильна і самодостатня громада.

— Петро Порошенко на початку президентства неодноразово заявляв, що владу на місцях потрібно передавати радам. Яка ваша думка?

З проведенням реформ щодо децентралізації влади на місцях залишаються значні ресурси, повноваження і відповідальність, яких місцеве самоврядування ніколи не мало. Разом з цим з’являється і зацікавленість місцевої влади, оскільки діяти їй доводиться в межах зібраних бюджетних коштів: чим більше збере, тим більше цих коштів піде для розвитку її території.

Сергій Гавриленко

, .

комментариев 7

  • Аноним пишет:

    Нехай прочитає статтю «про сніговий полон» та й буде мати сирмяжну правду для приземлених, а не філософських інтерв’ю…

    Мне нравится! Thumb up 0

    • Gavrilenko пишет:

      А при чем Устиновка до Александрийского р-на?

      Мне нравится! Thumb up 0

      • Аноним пишет:

        Олександрійський р- н не має у своіх межах сіл Кіровоградськоі області?! Хіба вже так доцентралізувались, додекомунізувались, що залишились поза межами зими?

        Мне нравится! Thumb up 0

  • Товарищ пишет:

    «…Чому «заправляють»? Допомагають. Якщо подивитися скільки за останні ними було створено, спрямовано коштів на розвиток соціальної сфери, то це буде величезна цифра і вражаючі показники…»

    Аж разсмешило. Что можно было ожидать услышать от ставленника олигарха Кузьменко. Можно подумать, что Кузьменко последнюю рубаху снял.

    Пусть лучше расскажет про разбитые большегрузными автомобилями Кузьменко дороги по селам. Или о будущем малого и среднего агробизнеса в районе, в свете последних налоговых реформ, где для агрохолдингов типа УкрАгрокома созданы все условия, а мелкие и средние фермеры давятся и государством и олигархами типа Кузьменко.

    Мне нравится! Thumb up 0

  • Антон пишет:

    А с виду симпатичная чувиха.

    Мне нравится! Thumb up 0

    • Gavrilenko пишет:

      Давайте без таких выражений!

      Мне нравится! Thumb up 0

  • Аноним пишет:

    Хто обирав Голову РайРади? Хто обирав Голову Міста? Де зароджується протистояння…нехай помудрствує лукаво…

    Мне нравится! Thumb up 0

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11