27.11
2015

“У вересні поточного року слід очікувати подорожчання цукру” – таким повідомленням “втішили” нас центральні ЗМІ ще у червні. Тобто тоді, коли до збирання цукрового буряка, а тим більше – до виробництва цукру з нового урожаю було ще далеко. Ріст ціни називався у межах 14-ти відсотків. Як показало життя, з настанням осені прогноз не лише справдився – реальне подорожчання цього продукту перевищило передбачуване.

Тепер центральні ЗМІ наводять цьому факту аргументовані пояснення. Мовляв, виробництво цукру в Україні у поточному році впало, і головною причиною цьому є скорочення посівних площ під буряк навесні 2015-го. Ну, як відомо, “фахове” пояснення знайти можна завжди, але про це потім, а поки що ми пропонуємо погляд на ситуацію місцевого працівника аграрного сектора, який має багаторічний досвід роботи у даній сфері (наш співрозмовник з особистих міркувань попросив не називати його імені):

– Як відомо з офіційних даних, в Олександрійському районі на початку року цукровим буряком було засіяно десь 4,2 тис. га. Приблизно така ж площа, за звітами, зорана восени під цю культуру на майбутній рік. Тобто я хочу сказати, що у нашому районі посівні площі буряка не зменшуються, і це зрозуміло: на його території є цукровий завод, а його власник – група компаній “УкрАгроКом” – зацікавлений, щоб підприємство працювало. Відповідно і виробництво цукру у нашому регіоні тримається приблизно на одному рівні, чого не можна сказати про Україну в цілому, особливо – нинішнього року, коли до скорочення посівних площ додалися ще й засушливі погодні умови влітку для росту буряка, а восени (через ту ж посуху) – для його збирання.

– Але у червні ще не було ніякої посухи, вартість енергоносіїв тоді ще була відносно стабільною, а курс гривні станом на вересень навіть дещо зріс порівняно з червнем. Складається враження, що підвищення ціни на цукор було навіть не прогнозоване, а кимось заздалегідь сплановане…

– Передусім тут можна лише констатувати багатьом відомий факт: на превеликий жаль, формування ціни на продукцію – це не прерогатива сільгоспвиробника. Відтак реалії ціноутворення для нього дуже часто стають повною несподіванкою. А стосовно штучності і “плановості” дорожчання цукру я вам більше скажу: політика знищення українського цукроваріння розпочалася не сьогодні. Коли на початку буремних 90-х я почав працювати агрономом на Олександрійщині, вже тоді в нашій області масово закривалися цукрові заводи. За радянських часів на Кіровоградщині їх було понад півтора десятка, зараз залишилося два. Ну, може, є ще один, який не працює, але може працювати. Правда, тоді мотивували, що мовляв, побудували Капітанівський цукрозавод – гігант, який може “проковтнути” буряк з трьох районів. Зате замовчували, що замість Капітанівського закрили відразу 6 інших заводів… І Олександрійський цукрозавод залишився лише завдяки тодішньому його директору Володимиру Муленку, який вчасно заснував на ньому закрите акціонерне товариство і таким чином врятував підприємство. Якби воно залишалось тоді державним, або відкритим товариством, його також уже давно не було б.

Тут мені пригадується один випадок, свідком якого я тоді, у середині 90-х, був. Сиджу у кабінеті директора у службових справах, коли заходять до нього двоє відвідувачів не нашої національності і просять керівника на два слова віч-на-віч. А Муленко відповідає, що від колег у нього секретів нема. Тоді ці два молодці дістають валізу і кажуть директору: “Ось тут 10 мільйонів доларів. Ви їх забираєте і пишете заяву про звільнення з заводу”. То ви б бачили, як Володимир Петрович їх захватив та погнав з кабінету і всю дорогу, аж на східцях, лаяв, як тільки міг! Дуже розхвилювався, сів потім, закурив і каже обурено: “Я цей завод будував, а вони хочуть, щоб я ж його і “втопив”?!

– Але ж зараз ситуація повинна бути іншою. Україна – один з найбільших у світі і найбільший у Європі експортер зерна. А цукор у нас завжди називали “стратегічним” продуктом. Чому б не розвивати цю галузь, щоб і цукром засипати “закордон”?

– Так, цукор справді міг би широко експортуватись, і він таки постачається на зовнішній ринок, у тому числі і в Європу. Але разом з тим тут творяться незрозумілі для мене речі. Наприклад, розповідають, що Олександрійський завод минулого року нібито домовився про постачання цукру до Китаю. Але вітчизняна асоціація “Укрцукор” чомусь твердо сказала:”Ні”. Чому – невідомо, ні – і все.

Потім мені абсолютно незрозуміла так звана система квотувань на продаж. Ось виробило підприємство цукор, з усіх обсягів, скажімо умовно, 100 т воно повинно продати по квоті “А”. А те, що понад, – по квоті Б, тобто за різними цінами. Але ж цукор є цукор, “А” від “Б” нічим за якістю не відрізняється, то звідки ж цей квотний диктат, адже ми йдемо “у вільну Європу”?! Та державу це не цікавить: спробуй-но продати щось не за квотами, як відразу ж конролюючі органи запитають: “Як посмів?”

Звідси висновок: на ціну цукру можуть впливати як об’єктивні чинники (курсові коливання гривні, які діють однаково негативно, незалежно від того, у який бік змінюється курс; подорожчання енергоносіїв, обсяги виробництва тощо), так і дуже дивні фактори. Ось, наприклад, трейдери іноді пояснюють: “А ми у ціну заклали ризики”… Що це за такі “ризики”, закладені напередодні сезону цукроваріння, та ще коли завжди залишаються перехідні минулорічні залишки продукту, який, до речі, не псується і довго зберігає свої початкові якісні показники, для мене ну геть не зрозуміло. Принаймні, при колгоспно-радгоспній системі, як би її не критикували, все було і зрозуміліше, і обгрунтованіше. А про нинішню політику держави у цьому питанні (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках) я вже згадав. Звідси моя особиста думка: наша держава не дуже поспішає на європейський ринок зі своїм “стратегічним” продуктом. Одне втішає: цукру в Україні завжди вироблялося більше, ніж споживалося її громадянами, отож його принаймні нам вистачить.

Ну а що ж кажуть ЗМІ? “Виробництво цукру у поточному році становитиме 1,3 – 1,4 мільйона тонн, що на 34-35% менше, ніж у 2014 р. (2-2,1 млн т), повідомляє прес-служба консалтингового агентства “УкрАгроКонсалт”. І бадьоро продовжує: “Незважаючи на це, українці без цукру не залишаться. Зниження споживання цукру населенням, скорочення виробництва кондитерських виробів, а також великі перехідні запаси свідчать про очікувану стабільну ситуацію на ринку цукру. При цьому зниження виробництва не повинно суттєво вплинути на рівень цін у новому сезоні, якщо курс гривні не зазнає значних коливань”.

Що ми бачимо насправді? Курс гривні восени наче не дуже коливався, але якщо на початку літа найдешевша ціна на цукор була зафіксована близько 11 гривень за кілограм, то зараз вона легко перескакує за 15-16 гривень за 1 кг. Тут навіть про прогнозовані 14% подорожчання говорити вже не доводиться: у наявності щонайменше всі 50. Це що, теж чиїсь “ризики”? Тоді чиї, хотілося б знати…

О.Іванченко

, .

коментарів 5

  • Горожанин пишет:

    есть такое мнение: “В Украине нерентабельно производить сахар, заводы закрываются” – http://timer-odessa.net/news/v_ukraine_nerentabelno_proizvodit_sahar_zavodi_zakrivayutsya_866.html для сравнения цены на международном рынке: Котировки на сахар-сырец за три месяца с 24 августа по 16 ноября2015 г. выросли в 1.5 раза до 15.18 ц/аф ($335 за MT). http://www.isco-i.ru/free/artall/art15/art328.htm

    Мне нравится! Thumb up 0

  • Горожанин пишет:

    есть такое мнение “В Украине нерентабельно производить сахар, заводы закрываются” – http://timer-odessa.net/news/v_ukraine_nerentabelno_proizvodit_sahar_zavodi_zakrivayutsya_866.html для сравнения цены на международном рынке: Котировки на сахар-сырец за три месяца с 24 августа по 16 ноября2015 г. выросли в 1.5 раза до 15.18 ц/аф ($335 за MT). http://www.isco-i.ru/free/artall/art15/art328.htm

    Мне нравится! Thumb up 0

  • И ведь аналогичная ситуация не только с сахаром. При том, что Украина сама выращивает зерновые, цены на крупы зашкаливают и продолжают расти, большинство овощей выращиваются тоже у нас, однако цены на овощи тоже быстрыми темпами растут.
    Если раньше главная отговорка была «Мол доллар растет и мы цену поднимаем», то сейчас объяснение находят на более мудреном уровне.
    А может все гораздо проще ? Неуемные аппетиты олигархов агробизнеса и сращивание этих самых олигархов с государственной властью ?

    Мне нравится! Thumb up 0

  • Анонім пишет:

    Аграрій не виграв, виробник цукру не виграв, посередник продавець у продмагазині не виграв, споживач теж у збитку(у 4-и рази від прогнозованого розумним урядом до14% і на >50%) Виграли хитрі оптові трейдери, які зуміли закласти т. зв. РИЗИКИ ! В кінцевому рахунку живі гроші платить споживач! Тай куди дивиться ВЛАДА(якщо вона взагалі є), кому тоді вона служить…і на хр..на вона нам, коли іі благодіяння сягають тільки інтересів РИЗИКОВИХ паразитів?

    Мне нравится! Thumb up 0

  • Anderson пишет:

    Власть, занимается обслуживанием своих бизнес интересов , все 24 года нашей “независимости”. Всё чаще, сейчас ,на тв. полит. шоу, высказываются крамольные мысли о том , что ни государства ни власти у нас нету. Такие периоды, в истории Украины, уже были и заканчивались они, трагически.

    Мне нравится! Thumb up 0

Залишити відповідь до Anderson Скасувати відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Олександрійський тиждень

Олександрійський тиждень