Ноя
11

На выполнение норм Закона Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрете пропаганды их символики» остается не так уж и много времени – 21 ноября будет полгода с момента его вступления в силу. Если действие Закона не пролонгируют, у нас остается всего несколько дней на переименование советских топонимов, иначе вместо местных советов решение примет Верховная Рада по рекомендациям Украинского института национальной памяти. В список на переименование попали  520 советских деятелей, а также многочисленные названия улиц, переулков, площадей, и скверов, в названиях которых упоминаются даты, связанные с СССР, КПСС, пионерией, комсомолом и т.п.

Активисты и краеведы (как сторонники переименования, так и противники) ломают копья в спорах о новых топонимических названиях. Предложений очень много, среди них есть как достойные, так и спорные. Очевидно, специальной комиссии, созданной горсоветом для воплощения закона в жизнь, предстоит немало работы. Возможно, после выборов состав этой комиссии будет изменен. Надеемся, на свои заседания она будет приглашать и журналистов.

Сегодняшний процесс переименования очень похож на то, как поступали в свое время «ненавистные коммунисты» — разрушим все до основания и построим новый мир. Между тем, история уже не раз показывала: рубить с плеча – не лучший метод. В одном из последних номеров газета «Аргументы и факты в Украине» опубликовала статью «Где остался СССР». В ней приводятся примеры, как жители Европы и Америки сохранили советские топонимические названия, как дорогую историческую память. Например, в Ванкувере (штат Вашингтон, США) одна из улиц носит имя Чкалова. А 20 июня – день, когда в Ванкувере в 1937 году приземлился советский самолет, совершивший беспосадочный перелет из Москвы в США, до сих пор отмечается, как праздник. Некоторые городские старожилы до сих пор помнят, как бежали втсречать летчиков Чкалова, Байдукова и Беляева. Многие пары именно на этих торжествах и познакомились. Имя Валерия Чкалова улице присвоили по настоянию общественности в самый разгар холодной войны – в 1975 году.

В Париже есть площадь и станция метро под названием «Сталинград» — как дань уважения битве, ставшей переломной в ходе Второй мировой. С 1946 года никто и никогда не поднимал вопрос об их переименовании. В столице Финляндии Хельсинки есть парк имени Ленина. В итальянском городе Капри, где в течение семи лет жил Максим Горький, есть улица его имени. Местные жители считают, что Горький популяризовал этот городок, поскольку к нему приезжали художники, философы, литераторы и политики. В честь Юрия Гагарина названа самая протяженная улица немецкого города Эрфурта, куда советский космонавт приезжал в 1963 году.

А вот что пишет интернет-издание «Пражский телеграф»: «В чешской столице более 7500 улиц, площадей, набережных и других общественных коммуникаций. И почти сотня из них имеет русскую или советскую родословную. Правда, до «бархатной революции» 1989 года их было значительно больше. Но ни одна другая нация или государственное образование не получили в Праге столь многочисленного отражения. Гуляя по улицам Праги, то и дело натыкаешься на милые глазу названия: улица Чайковского, Пушкина, Казацкая, Красноярская – всех не перечислишь. Николаю Гоголю досталась престижная улица вблизи комплекса Пражского Града. В честь русского физиолога Ивана Павлова в 1952 году была переименована площадь Октябрьской республики».

Богдан Данилишин, академик НАН Украины в статье «Декоммунизация. Поможет ли Украине переименование улиц» на украинском сайте «Новое время» высказывает мысль: «Бессмысленными инициативами руководство страны отвлекает внимание граждан от отсутствия реформ.Вместо того, чтобы проводить экономические и политические реформы, которых ждет украинское общество, они занимаются вбрасыванием в общественную повестку дня бесполезных для развития страны тем, — пишет Данилишин. — Как, например, переименование улиц и снос памятников разнообразным деятелям советской эпохи. Все это подается «под соусом» декоммунизации, хотя декоммунизация, как мы знаем, совсем другое. И это прописано, пусть и в плохом, но все же законе про люстрацию. Но даже и этот плохой закон трудно воплотить в жизнь. Поэтому нужно чем-то отвлекать внимание общественности. Вот и выбрали для этого пустую и бессмысленную затею.

Как с этим бороться? Мне представляется, что в перерывах между Майданами (которые были и, пока есть украинские политики, не исключаю, что останутся главным фактором общественно-политического развития Украины), необходимо не давать спуску нашим властям, высмеивая их бессмысленные инициативы, используя при этом все возможные действенные и легальные методы, одним из которых является сатира.

Инициатива властей насчет переименования улиц и демонтажа памятников в настоящее время заставила вспомнить события из книги Ильфа и Петрова «Светлая личность», где в славном городе Пищеславе решили поставить памятник Тимирязеву. По мнению властей этого города, Тимирязев был героем гражданской войны, поэтому вначале планировалась конная статуя памятника Тимирязева. Однако, когда памятник был почти готов, выяснилось, что он — видный биолог и ботаник. Поэтому в окончательном варианте памятник Тимирязеву выглядел так: Тимирязев верхом на коне с огромным корнеплодом в руке вместо сабли, «но грозная улыбка воина осталась».

Мне кажется, это неплохая идея. Нужно с целью экономии государственных средств предложить не сносить старые памятники, а делать их реконструкцию. В дальнейшем я бы предложил разрабатывать преимущественно модульные памятники, состоящие из сборно-разборных частей. В случае очередной смены режима, и соответственно, очередной смены памятников, которые установил предыдущий режим, сноситься, с целью экономии народных денег, будет не весь памятник, а только меняться его голова и/или туловище. Предусмотрев такие категории памятников, как сидящие, пешие и конные, мы сможем, таким образом, покрыть стандартными модулями весь спектр деятелей нашей истории и не разбазарить при этом денежные средства, принадлежащие народу.

Вот так, уважаемые читатели, в том числе и высмеивая действия властей, показывая всю абсурдность их замыслов, мы сможем, наконец, прекратить это безобразие. А также положить конец этому весьма презрительному отношению к гражданам наших политических. Может быть, следует им помочь, чтобы они освободили себя от несения столь тяжкого для них бремени? Ну и нас заодно освободили от себя. Кстати, первый памятник, который действительно нужно поставить – это монумент реформ. Если, разумеется, эти реформы у нас будут».

Здорово, правда? Браво, Богдан Михайлович! Для справки: Богдан Данилишин — профессор, доктор экономических наук, украинский политик, экономист и государственный деятель. Министр экономики Украины (2007-2010), член ОО «Совет конкурентоспособности Украины». Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники (2003). Заслуженный деятель науки и техники Украины (май 2007).

Елена Карпачева  

, .

комментариев 26

  • На сайте Института национальной памяти обнародованы фамилии советских деятелей, топонимы с использованием которых подпадают под запрет по закону о декоммунизации.
    Список состоит из 520 фамилии.
    Ради интереса прочитал его. Некоторые факты поразили, например Валентина Терешкова (первая женщина космонавт) в списке запрещенных. Чем же это Валентина Терешкова так насолила Украине ?! Или Сидор Ковпак, известный украинский партизан, боровшийся с фашистами на территории родной Украины, тоже в запрете.

    Ну или вершина маразма. Докопались жополизы-историки до Павла Корчагина. Даже литературного героя включили в запретный список. Ну не мог персонаж книги как то навредить Украине, ибо был всего лишь литературным персонажем.

    Согласен с Богданом Данилишиным : «…Бессмысленными инициативами руководство страны отвлекает внимание граждан от отсутствия реформ…».

    Мне нравится! Thumb up +1

    • Helena пишет:

      Я уже несколько месяцев не могу добиться от топонимической комиссии статистических данных — сколько всего улиц в Александрии и сколько из них подлежат переименованию. У нас есть улицы, названные именами молодогвардейцев — они подлежат переименованию? А также интересно, будут ли переименовывать улицы Пушкина, Чайковского, переулок Лермонтова? Вроде бы на этой неделе должно быть заседание топонимической комиссии. Может, тогда будет более подробная информация, которой все ждут…

      Мне нравится! Thumb up 0

      • Леонід пишет:

        «сколько всего улиц в Александрии»

        223, провулків 131, бульварів 2, проспектів 2, шосе 7, площ 7, проїзд 1.

        » и сколько из них подлежат переименованию.»

        а це вже нікому не відомо

        » У нас есть улицы, названные именами молодогвардейцев — они подлежат переименованию?»

        ні

        » А также интересно, будут ли переименовывать улицы Пушкина, Чайковского, переулок Лермонтова? »

        ні

        Мне нравится! Thumb up 0

        • Helena пишет:

          Леоніде, дякую за інформацію! Буду обізнана, коли прийду на засідання комісії у п*ятницю. Приходьте і Ви, якщо будете в Олександрії.

          Мне нравится! Thumb up 0

    • Леонід пишет:

      Терешкова підтримала окупацію Криму і загарбницьку політику Путіна в Україні.

      Мне нравится! Thumb up 0

      • Приведу приклад великого композитора Ріхарда Вагнера. Він був активним антисемітом, однак Ізраїль не заборонив його на свої території. Проводяться музичні конкурси і Ізраїльські музиканти виконують його твори.

        Мабуть Ізраїльські політики мудріші за наших українських політиків і вчених Інституту національної пам’яті.

        Мне нравится! Thumb up +2

        • Леонід пишет:

          А скільки вулиць Ріхарда Вагнера є в Ізраїлі? Це по перше. По-друге, особистості Вагнера і Терешкової, за своїм внеском у розвиток надбання людської цивілізації абсолютно неспівмірні. Ви б ще Бєлку та Стрєлку з Вагнером порівняли) По-третє, не дуже то й шанують Вагнера в Ізраїлі, фактично там існує негласна заборона на виконання його творів.

          Мне нравится! Thumb up 0

          • Аноним пишет:

            А першого українського космонавта Каденюка, Ви теж порівняєте з собаками ? Чи це своя «собака», то чужі ?

            Мне нравится! Thumb up 0

            • Леонід пишет:

              Отже, заслуга Терешкової полягає в тому що це була перша жінка в космосі. Її обрали з величезного списку претенденток і відправили туди просто для галочки. Жодної її заслуги ні в чому немає, це просто символ, розкручений радянською пропанагндою. Ті собаки, про яких я писав, мають значно більші заслуги — вони перші істоти такого високого рівня розвитку в космосі. Це знову ж таки не їхня заслуга, а їхні імена це лише символи проте Терешкова за своїм символічним значення і поруч з ними не стояла. Зараз це депутат російського парламенту від правлячої партії, який повністю підтримує загарбницьку політику Росії в Україні. Ба більше, вона голосувала за анексію Криму.

              Мне нравится! Thumb up 0

    • Леонід пишет:

      «Ну или вершина маразма. Докопались жополизы-историки до Павла Корчагина. Даже литературного героя включили в запретный список. Ну не мог персонаж книги как то навредить Украине, ибо был всего лишь литературным персонажем.»

      А чому немає площі Вінні-Пуха чи Мавки з Лісової пісні? А лише більшовика-літературного героя?

      Мне нравится! Thumb up 0

      • А хто забороняє збудувати площу і назвати її Площа Мавок або Площа Марусі Богославки. Навіть було б красиво. Однак для цього потрібно збудувати щось НОВЕ, а так переіменувати набагато легше.

        Мне нравится! Thumb up +1

        • Леонід пишет:

          Гаразд. Але керуючись вашою логікою, спершу всі ті хто підтримує тоталітарний режим російських більшовиків (комуністів), як от ви, на приклад, повинні відбудувати все те що було знищено чи знесено комуністичним режимом, попередню розібравши ті кількаповерхові сараї, які були збудовані комуністами на місці старих пам’яток, звісно.

          Мне нравится! Thumb up 0

          • Аноним пишет:

            Ну по перше у Росії вже давно не «…тоталітарний режим російських більшовиків (комуністів)…», аж з 1991 року, як і у нас. Олігархічний режим – да, і в них і в нас.

            По друге треба не повторювати дії більшовиків, які намагалися зруйнувати побудоване і на руїнах відбудувати новий світ. Революційна доцільність приводе до диктатури. У чому останнім часом звинувачують усе частіше Порошенко, до слова.

            І в третіх , я як законослухняний громадянин, маю виконувати Закони. І в тому числі Закони які мені особисто не до вподоби і які я вважаю неактуальними (Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»).
            І більшість назв запропонованих , мене влаштовує, я навіть очікував більш «революційних». Але окремі нові назви, які несуть на собі печатку політики (прізвища політичних діячів, політичних подій), вважаю недоцільним. Ми вже знаємо як на протязі часу змінюються думки громади з приводу оцінки окремих діячів або подій.

            Мне нравится! Thumb up +1

            • Леонід пишет:

              В Росії зараз авторитарний режим, але до чого тут взагалі Росія?

              «По друге треба не повторювати дії більшовиків, які намагалися зруйнувати побудоване і на руїнах відбудувати новий світ.»

              погожюся

              «Революційна доцільність приводе до диктатури. У чому останнім часом звинувачують усе частіше Порошенко, до слова.»

              У чому саме його звинувачують сам? В тому що він більшовик? В тому що він революційна доцільність чи в тому що він диктатор? Не зрозумів. Я лише знаю, що його звинувачують у тому що він зрадник, агент Путіна, жид, Вальцман, шоколадний заяц, жидорептілоїд, те ще кілька десятків різноманітних звинувачень різного ступеня адекватності.

              «І більшість назв запропонованих , мене влаштовує, я навіть очікував більш «революційних». Але окремі нові назви, які несуть на собі печатку політики (прізвища політичних діячів, політичних подій), вважаю недоцільним. Ми вже знаємо як на протязі часу змінюються думки громади з приводу оцінки окремих діячів або подій.»

              А можна конкретні прізвища тих хто вас так не влаштовує, бо наразі ваші закиди є цілковито ефемерними.

              Мне нравится! Thumb up 0

            • Мене не влаштовує, наприклад :

              1. Навіщо знову називати деякі вулиці іменами гетьманів і політичних діячів. Часи змінюються як і думка громади про окремих політиків.
              2. Навіщо перейменувати вулицю Чкалова ? Його прізвища нема у списку 520 заборонених (Інститутом національної пам’яті). Навіть у Канаді м.Ванкувер, є вулиця Чкалова.
              3. Теж саме и про вул. Горького. Його прізвища нема у списку 520 заборонених (Інститутом національної пам’яті). В Італії (на Капрі) є вулиця Горького та ще прикрашена красивою мозаїкою, його ім’я там поважають.

              Мне нравится! Thumb up +1

        • Леонід пишет:

          Мене не влаштовує, наприклад :

          «Навіщо знову називати деякі вулиці іменами гетьманів і політичних діячів. Часи змінюються як і думка громади про окремих політиків.»

          Конкретні, імена і прізвища, будь ласка, а не якісь сферичні у вакуумі «політики».

          «Навіщо перейменувати вулицю Чкалова ? Його прізвища нема у списку 520 заборонених (Інститутом національної пам’яті). Навіть у Канаді м.Ванкувер, є вулиця
          Чкалова.»

          Той список є орієнтовним. Будь ласка, шановний, не меліть дурниць і не пишіть про те в чому взагалі не розбираєтесь. Немає в Канаді ніякої вулиці Чкалова, тим більше у канадському мегаполісі Ванкувер. Мова йде про місто в США, Ванкувер, передмістя Портленду. І я в коментарях під цією статею вже пояснював, чому цей приклад є недоречним. Будь ласка, надайте докази того що саме в Олександрії свого часу завершився довготривалий переліт Чкалова. І так само поясніть чому вулиця Чкалова є практично у всіх українських містах (і не треба тут прикриватися отою однією вулицею на всі США) хоча нікуди тут він не приземлявся.

          «Теж саме и про вул. Горького. Його прізвища нема у списку 520 заборонених (Інститутом національної пам’яті). В Італії (на Капрі) є вулиця Горького та ще прикрашена красивою мозаїкою, його ім’я там поважають.»

          Той список є орієнтовним. По-перше, Італія не зазнала жахіть більшовицької влади одним зі співців і видних діячів режиму якої був Горький. По-друге, на Капрі Горький тривалий час жив, запрошував туди всіляких представників творчої інтелігенції, тощо. Говорячи сучасною мовою добряче розпіарив те поселення. І за це, звісно, місцеві жителі могли його і вшанувати. Розкажіть мені, будь ласка, коли і як довго Горький мешкав в Олександрії, яким чином вона відображена в його творчості, та яких представників творчої інтелігенції він сюди запросив.

          Мне нравится! Thumb up 0

          • Гетьмана Апостола, Гетьмана Мазепи — ? Думки історичної науки змінюються згідно політичних вітрів , навіщо давати поводи для майбутніх перейменувань.

            Так, вулиця Чкалова у США, але вона є. І Ваш аргумент «…Будь ласка, надайте докази того що саме в Олександрії свого часу завершився довготривалий переліт Чкалова…» не витримує критики. Чи може Гетьман Мазепа мешкав в Олександріїї ?
            Є вулиця Чкалова, Інститут національної пам’яті не вважає його (Чкалова) ворогом України, а навіщо тоді «совати ногами» ?

            Все вище наведене стосується і вулиці Горького. А з приводу «…Італія не зазнала жахіть більшовицької влади одним зі співців і видних діячів режиму якої був Горький…» приведу приклад Германії. Германія зазнала жахіть більшовицької влади в повному обсязі, однак в Берліні не перейменували великий проспект Карл-Маркс-аллее. Німці – мудріші ?

            Мне нравится! Thumb up 0

  • Gavrilenko пишет:

    И Карл Маркс там же. Он голодоморы устраивал, что ли?

    Мне нравится! Thumb up +1

    • ARлЕkiNo пишет:

      К.Маркс, а как же — не слышали, ведь у него украинские историки обнаружили русское гражданство! Ату его. Адназначна!
      А с Богданом Хмельницким, не знаете как национально-свидомо поступить, ведь сдал же «гад» нас под длань русского царя, уберег «сволочь» единоверцев от полного истребления? Его тоже ату, аль как?

      Мне нравится! Thumb up +1

    • Леонід пишет:

      Ні, він був ідеологом комуністичного тоталітарного режиму.

      Мне нравится! Thumb up 0

      • ARлЕkiNo пишет:

        Ідеологічна модель є у будь якого суспільства. Теоретична розробка новоі пануючоі ідеологіі, для нового майбутнього супільства — це продукт титанічноі роботи людського мозку. А тоталітарним його роблять, (або ні) Керманичі і іх свита. Наприклад Янукович і Ко. уособлення диктаторського, тоталітарного режиму правління, з типовою тюремною атрибутикою (смотрящие, договорняк, забить стрелку, перетереть, отжать..), ну яким боком до цього Філософ, матеріаліст, знавець, дослідник суспільних відносин, розробник іншоі моделі без експлуатаціі людини людиною, К.Маркс? Так Сталін вперше в історіі людства… і на новій моделі став диктатором-тоталітаристом, тільки де у Маркса він вичитав рецепт цього становлення. Навпаки він відійшов,сковеркав і дискредетував велике і гуманне вчення.(Ефект виконавця з кореляцією на навколишні обставини).

        Мне нравится! Thumb up 0

        • Леонід пишет:

          І знову ви(((

          Мне нравится! Thumb up 0

  • ARлЕkiNo пишет:

    Спасибо за статью, Елена! Умелая подборка академической оценки, определила и Ваше отношение к высосанной из властного замурзанного пальца «проблеме». Рад, что моё отношение(простого смерда), в недавней дискуссии, удивительным образом оказалось созвучним с мнением академика НАНУ, даже в способе пресечения узаканиваемой дури путём сарказма, иронии и сатиры, так свойственной шутам.

    Мне нравится! Thumb up +3

    • Helena пишет:

      И Вам спасибо. Данилишин так отлично сказал, что и добавить нечего))).

      Мне нравится! Thumb up 0

  • […] неизвестная для меня Елена Карпачёва в своей статье "Чтобы не было, как у Ильфа и Петрова" рассуждает о том, стоит ли переименовывать […]

    Мне нравится! Thumb up 0

  • Леонід пишет:

    Оскільки я належу до авторів пропозицій декомунізації назв вулиць в нашому місті http://bit.ly/1JWw67O хочу висловити деякі зауваження щодо статті.

    «Сегодняшний процесс переименования очень похож на то, как поступали в свое время «ненавистные коммунисты» — разрушим все до основания и построим новый мир. »

    Ну це вже просто наклеп) Україна здобула незалежність, нагадаю, 1991 року, проте й досі на майже всій території держави декомунізація майже не мала місця. Тобто й досі громадяни нашої країни мешкають в інформаційному просторі створеному тоталітарним режимом російських більшовиків (вони ж комуністи), які свого часу знищили незалежну Україну і всіляко боролися проти її можливого відродження. Для порівняння, на момент остаточного утвердження більшовицької влади в нашому місті, в Олександрії абсолютна більшість назв вулиць була нейтрального характеру і ніяк не пов’язаною з царатом, чи християнською вірою, проти яких активно боролися тоді більшовики. Проте це не врятувало жодну з них, всі ті нейтральні назви були стерті з мапи міста й замінені на відповідні більшовицькій/комуністичній ідеології. Для порівняння в запропонованому нами зверненні, лише кілька назв мають хоч якийсь стосунок до теми Незалежності України.
    До речі, якби умовні «проукраїнські» сили, які намагаються декомунізовувати суспільний простір в Україні, діяли відповідно до принципів діяльності «ненавистных коммунистов», як їх звинувачує в цьому авторка статті, то і автор статті, і значна частина редколегії, і більшість коментаторів під цією статтею вже були б давно й благополучно розстріляні) Або ж, у кращому випадку, догнивали б у якомусь концтаборі. А ця газета, якби й існувала, то називалася б «Бандерівська правда», абощо)

    Стосовно Чкалова, то попрошу від автора статті надати докази того що саме в Олександрії свого часу завершився його довготривалий переліт. Бо інакше аналогія з Ванкувером м’яко кажучи недоречна.

    Стосовно Паризького «Сталінграду», то хочу нагадати що по-перше, Франція не була частиною російської комуністичної імперії, відповідно декомунізації там ніколи й не було ніякого сенсу проводити, по-друге, вулицю Героїв Сталінграду в Олександрії ми й не пропонували перейменувати.

    Стосовно Праги, то ви тут суперечите самі собі, бо наводите за взірець місто й країну, в якій якраз таки була проведена декомунізація, та ще й самі пишете про це. Де логіка? А вулиці Чайковського та Пушкіна в Олександрії ніхто й не пропонує перейменовувати. Ви наводите дані, що з 7 500 празьких топонімів, після декомузації, десь близько сотні мають зв’язок з російською темою, тобто близько 1,3%. А в Олександрії, російсько-радянське походження з 373 топонімів мають, за скромними підрахунками, близько 200, тобто 54%! Хіба ж це нормально? Хоча якщо автор статті пропонує зменшити число таких топонімів до 1,3 % як у Празі, то я згоден)

    Стосовно Данилишина, то звісно кожен має право висловлювати власну думку, навіть якщо вона не правильна. Але зазначу, що Данилишин не є істориком, ні культурологом, ні краєзнавцем ні чимось близьким до того. Тобто його думка з цього питання є не менш цінна ніж моя, чи будь-якого перехожого. Як на мене, наведені ним «аргументи», м’яко кажучи не переконливі. А з точки зору здорового глузду, просто недоречні, адже питання про те чи треба чи не треба перейменовувати взагалі не стоїть. Адже є відповідний закон, який зобов’язує декомунізувати всі назви. До речі, а чому не було згадано те що Данилишин був близьким соратником Юлії Тимошенко, міністром в її кабінеті міністрів. А в часи президентства Віктора Януковича, проти нього була відкрита справа з приводу фінансових махінацій, його розшукував Інтерпол, і він переховувався від правосуддя в тій-таки Празі) До речі, індекс цитованості наукових праць цього академіка становить — нуль (http://www.webcitation.org/6Hf04ov75), що м’яко кажучи надзвичайно мало як для солідного науковця))

    Мне нравится! Thumb up 0

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11